Вибори майже закінчилися. Тепер можу собі дозволити трохи прямолінійності, наболілого та роздумів, не ризикуючи бути звинуваченою в агітації, роботі задля рейтингу.
За 2 тижні до виборів проїхала 4 області: 3 райони Одещини й саму Одесу, Дніпропетровськ, Хмельницьку і Київську області.
Не розкрию великої таємниці: я у політиці недавно, вибори Януковича запам’яталися тим, що від них залишилася біленька шапочка Блоку Юлії Тимошенко та класний постер, тому можу казати без перебільшення:
– ніколи не бачила стільки бруду та чорнухи без моралі як у Дніпропетровську;
– ніколи не бачила стільки підкупу та порушень агітації, як в Одесі й Одеській області;
– ніколи не відчувала такої безнадії, злості та апатії, як від людей сіл і селищ на Півдні нашої держави.
Приходили десятками повідомлення ненависті і повідомлення мольби про допомогу, фото мішків зерна і мішків вугілля з обличчям кандидата від «Відродження», повідомлення про роздачу безкоштовних квитків в Одеський дельфінарій та фото конвертиків по 100 гривень в Сєвєродонецьку, які брали під підпис бабусі, а звіряли підписи – молодь…
Бачила на власні очі передвиборчі плакати з нецензурною лексикою у центрі Дніпропетровська та намагання прописати декілька сотень людей в пустих старих гуртожитках Одещини.
Для мене більшість з цього – новина. І справжня новина: майже повна бездіяльність правоохоронних органів. Зупинили порушення – воно встало і пішло далі в інший район міста.
Але було не тільки це. Була й молодь, яка вперто стояла проти порушень і кожен день в Іллічівську клеїла нові маленькі плакатики (надруковані на власному принтері дома) за себе, як кандидата, тому що кожну ніч їх заклеювали іншими та зривали «тітушки».
Були бабусі, які говорили зі мною про реформу державної служби під дощем і погоджувалися, що не може голова райдержадміністрації – державний службовець вищої категорії – балотуватися у райраду, а потім сам собі виділяти кошти. «Конфлікт інтересів», – казали вони мені!
Були цілі колективи робітників, які проганяли автобуси з «каруселями» з району, та був дідусь, який дуже образив одного пана у Facebook, а виявився поетом, патріотом, молодшим душею, ніж деякі мої однолітки… Цей дідусь хотів записатися в АТО (але, звісно, за віком не пройшов) і тому віддав уві свої теплі речі в Одеський волонтерський центр із записочкою в кишені старенького пальто: «Извини, сынок, что не новое, зато теплое»…
І заради цих людей, цієї молоді, цих українців та їх сподівань на краще життя, заради них усіх я готова випікати у себе з серця будь-яку безнадію, будь-які крики розуму та логіки, які вперто говорять, що ті ж самі регіонали пройшли за списками БПП, «Відродження» і «Нашого Краю».
Готова далі засукувати рукава і боротися – за кожний голос, відданий чесно, за кожен пункт коаліційної угоди, під яким ми підписувалися рік тому (були такі наївні та повні ідеалізму).
І за кожну людину, якій особисто обіцяла, що ми нізащо не опустимо руки. Не той час!
Вибори, слава Богу, закінчуються. «Батьківщина», за нашими даними, буде мати у цьому хаосі цинізму й надій, продовольчих пайків та старих персон у нових партіях найбільше обраних депутатів у ради (попередні оцінки: або ми, або БПП). Будемо контролювати кожного депутата.
І – працювати далі. Боротися і перемагати. Або програвати і знову – боротися. А без боротьби – не буває ні політики, ні країни. Система глибоко пустила коріння. Глибше, ніж ми всі думали.
Давайте ж підкопувати її разом – з усіх боків. Україна переможе!
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 27 жовтня 2015р.
