6 березня вступив у дію Закон про відновлення конкурсів на державній службі.
На жаль, цей закон не лише про повернення конкурсів, а, як пам’ятаєте, після правок Зеленського, ще й повертає вічних в.о. міністрів на посади.
А нам пропоную підсумувати, що ми маємо.
328 ДНІВ – в країні були політичні призначення. Тобто не було конкурсів на держслужбу. Всі призначення на державні посади здійснювалися у закритому режимі «під столом» та за домовленістю політиків. Без жодних реальних відборів і процедур. Без перевірки знань чи досвіду кандидатів. Навіть без перевірки їх вміння писати й говорити українською мовою.
Усе це ще більше розхитало довіру до держслужби. На державну службу потрапили на високі непрості посади люди без жодного досвіду, або з досвідом 2 роки на посаді лінійного продюсера на каналах телебачення.
Звісно, такі призначення стали повністю і тотально політичними, коли ставили «свою людину» або «підставного хлопчика», який буде слухатися. Чи такі «тимчасово»-призначені люди показали якісь особливі результати? Звичайно, що переважна більшість – ні. Цього і не могло статися.
Уявіть: деякі керівники ЦОВВ змінювались по 4 рази за рік.
Згадайте тільки кейс 4 разів заміни голови митниці (про це раніше писала). Занадто ласий шматок був у доборі без правил.
На держслужбу також потрапила війна всіх проти всіх – коли воюють за «свою» людину та «б’ють» конкурента.
521 ДЕНЬ – в країні існувало політичне звільнення. Простою мовою – можна було звільняти високопосадовців без жодних юридичних підстав.
Ми жили з так званим політичним звільненням за статтею 87-1, але от цікаво, чи допомогло воно нам?
Нагадаю, ця історія про «звільнити всіх без підстав» – була прийнята в турборежимі урядом Гончарука, «щоб звільнити попередників». За цією ж статтею звільнили пізніше самих службовців уряду Гончарука.
Політичні призначення та політичні звільнення – нам продавали, як можливість показати швидкі достойні результати. Звичайно, нічого подібного не відбулося. Відбувся відкат назад, який виправляємо тепер майже 2 роки. І який виправляти ще треба буде не один рік.
Як висновок: ми втратили загалом 328 і 521 дні.
А от із позитивного – ми побачили, як же важко і довго виправляти помилки. Перша помилка у вересні 2019 року, інша – у квітні минулого року. І виправлені вони лише 6-го березня 2021.
Ми побачили, як легко розвалюється держслужба. Особливо, коли вона і так уже слабка. Не очікуйте більше якоїсь пристойної кількості ситних людей – бажаючих піти на посади за конкурсом – бо на таку держслужбу, якою вона стала, в принципі мало хто хоче йти. А після доборів довіра до конкурсів взагалі відсутня.
Ми побачили, як неправильними недолугими рішеннями за 1 день ламається країна.
Обидва рішення про політичні призначення та звільнення – повернули нас у правила часів Януковича. І показали, що всі ілюзії «так керувати було легше», «конкурси заважають призначати», і «дайте мені просто звільнити тих, кого хочу» – це все ілюзія пошуку простих рішень і для недолугих слабких керівників.
Я рада, що в якийсь момент історії ми це побачили і, сподіваюся, зробили висновки та перегорнули цю сторінку назавжди.
Альона Шкрум, народна депутатка від «Батьківщини», Facebook, 11 березня 2021 року.
