Що означає заява GRECO та Венеційської Комісії?
Чи не вперше в історії незалежної України – до українського Парламенту зробили спільну Заяву дві головні інституції Ради Європи, відповідальні за верховенство права та антикорупційну політику: GRECO та Венеційська комісія.
Заява, звісно, стосується запропонованого законопроєкту пана Зеленського про «нікчемне» рішення КСУ та його «розпуск».
І там є що проаналізувати для нас і над чим замислитись.
Не тому, що це одні з найважливіших інституцій, які знають про що говорять, а тому, що вони розкладають по полицях питання, які для нашої країни в цей час кризи є ключовими. Питання, які ми самі рідко піднімаємо:
– Навіщо нам Конституційний Суд?
– Хто є неупередженим арбітром у державі? Чи може ним бути Президент? Чи може ним бути КСУ?
– Навіщо КСУ незалежність?
– Чи може незалежність бути всеосяжною, чи це означає безкарність?
– Чи може КСУ будувати «китайську стіну» між собою та всією виконавчою гілкою влади?
– Як вилазити з цієї ями, коли Президент пропонує (і вимагає від ВР) неконституційні рішення? До чого вони призведуть?
Дуже коротко їхні тези, які тут не є політичними, а повністю фаховими, і формують іх не політики від різних партій, а фахові службовці Ради Європи, і коментарі до них:
«Конституційний суд відіграє важливу роль хранителя Конституції та її цінностей, а також є арбітром розподілу гілок влади».
(Слово «арбітр» тут ключове. Дискусії про «арбітра» Президента, на жаль, не знаходять у мене підтримки, бо Президент зайняв абсолютно нігілістичну та антиконституційну позицію, а також перебирає і перебирає на себе повноваження виконавчої гілки влади, ще й неформально очолює власну політичну партію та втручається якимись неконституційними опитуваннями у вибори).
«Довіра – не означає нестачу незалежності, а навпаки: Конституційний суд може користуватися довірою інших державних інститутів та суспільства лише у тому випадку, якщо він незалежний».
(Трохи про базові речі з теорії держави та права, які було б дуже корисно почути та якось вивчити деяким нашим колегам-депутатам та Офісу Президента).
«Довіру – треба заслужити».
(Це прямий натяк, що останнє рішення КСУ таку довіру йому не забезпечило, і це треба чітко розуміти. Не дивлячись на деякі аргументи КСУ, з яким я погоджуюсь, КСУ не може будувати «китайську стіну» між собою та виконавчою гілкою влади. Тоді це не про баланси, а про безконтрольність).
«Але довіру можна отримати лише у системі, яка поважає Конституцію та верховенство права».
(Аплодую! Виправити глибинні помилки, махаючи шашкою, – не вийде).
«Припинення повноважень суддів – це кричуще порушення Конституції та основоположних принципів поділу гілок влади».
(Факт).
«Порушення Конституції, навіть якщо це сталося з поважних причин (!), не може привести до культури конституціоналізму та поваги до верховенства права, які й використовуються для боротьби з корупцією».
(Насправді питання не в філософії, а у наслідках.
Виправлення помилок новими порушеннями Конституції – призведе лише до нових порушень. Що призведе – до різночитань, до підтримки різним суб’єктами та регіонами (не дай Боже) різних квазіправових рішень, до анархії, до катастрофи не лише політичною, але суспільної).
«Однак, ми наполегливо закликаємо вас звернути увагу на несприятливі, глибинні та довгострокові наслідки для вашої країни у випадку ймовірного поспішного рішення про відставку суддів Конституційного суду».
(Читайте вище).
«Ми закликаємо вас вивчити усі можливі альтернативні варіанти забезпечення того, щоб боротьба з корупцією відповідно до міжнародних стандартів залишалась пріоритетом для вашої країни».
Парламент – і має стати зараз реальним арбітром у цьому хаосі та запропонувати альтернативні варіанти відновлення як декларування, так і довіри до КСУ, як інституції, а не конкретних суддів.
У правовий спосіб, який не передбачає махання шашкою над головою в лютому угарі та повному невігластві й у порушення Конституції!
Ще у п‘ятницю зареєстровані два законопроєкти від фракції «Батьківщина» №4292 і №4293, які поновлюють всю систему електронного декларування, покарання за незаконне збагачення та інші важливі речі. Знаю, що подібні ініціативи запропонували вже і інші фракції. Маю надію, що одна з них об’єднає і зал, і суспільство.
Тож: крок назад, видихаємо, менше істерики, більше здорового глузду.
Всі ці перекоси в балансах і повноваженнях – привели нас у цю точку.
Далі треба вибиратися спільно, а не закопувалися глибше і глибше у яму беззаконня, анархізму і піар викриків.
Альона Шкрум, народна депутатка від «Батьківщини», Facebook, 2 листопада 2020 року.
