Сьогодні – один з найкращих днів, щоб підвести підсумки. Не тільки особисті, для себе, але й у роботі – за ці два довгих роки і 2 місяці у парламенті.
Відверто кажучи, а треба бути відвертим у підсумках, я не дуже вірю у «звіти» депутата за свою роботу.
Роботу парламентаря не можливо оцінити об’єктивно, немає реальних критеріїв. На відміну від посад у виконавчій владі, не можна порахувати кількість позитивних відповідей на звернення, надання матеріальної допомоги громадянам, суму залучених інвестицій у туризм регіону за підписаними угодами і порівняти з показниками у інших районах та областях. Тут все важче.
Усі аналізи та звіти можуть лише частково висвітлити роботу. Цифри у поданих законопроектах чи зверненнях менш важливі за якість цих проектів, і ні кількість, ні якість не гарантують результату.
Втім, звітувати треба.
Для мене найголовніший виклик і найважча робота в сотні годинпроходила у моєму Комітеті щодо більш ніж 15 законопроектів, пов’язаних з реформою державного управління.
Найбільша перемога – зміна правил гри у нових законах, що стосуються державної служби.
Найбільша поразка – невиконання цих законів, не відділення й надалі політики від державної служби та неможливість реально і швидко вплинути засобами депутатського контролю на це невиконання.
За два роки прийшло розуміння, що ми біжимо довгий марафон, а не спринт.
Марафон по складній місцевості з перешкодами, підніжками, інколи під градом та в найбільш екстремальних умовах, коли глядачі за парканом кричать, що у тебе нічого не вийде, та періодично жбурляють у тебе помідорами.
Якщо чесно, раніше була наївна віра, що маючи гарні закони, які можна записати в коаліційну угоду і швидко прийняти – марафон вдасться завершити за рік, і далі матимемо іншу країну.
Тепер все інакше, й іноді страшно від усвідомлення того, що попереду довгі роки боротьби і постійних перешкод. І необхідно весь час доводити, що не всі у політиці та владі – однакові.
Що політика – може бути іншою.
Найгірше, коли пропадає віра – у себе та в людей. Цих декілька секунд зневіри і розчарування за ці два роки – найгірші відчуття у моєму житті.
Але є і прекрасні моменти.
Є люди, які надихають, які завжди підтримували та допомагали. Є ті, хто (неочікувано для самого тебе) став найближчими друзями на цьому політичному Олімпі та чудовим особистим відкриттям.
Є ті, з ким гордо бігти поруч кожен день і на кого хочеться рівнятися, у кого хочеться вчитися.
Величезна подяка усім вам!
Тим, хто ці два роки, попри все, вірив у мене, сміявся разом і разом ділив найгірші моменти, допомагав, підтримував, підштовхував, критикував, і навіть часто збивав з ніг, бо лише завдяки вам маю цей звіт – маю свої особисті досягнення та вже величезний досвід і віру, що ми обов’язково переможемо.
Працюємо далі. Не зупиняємося! У нас попереду великі справи!
Всіх з прийдешніми святами!29
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 29 грудня 2016р.
