Яка вона, наша з вами «суспільна мета» чи «національна мета» чи «цивілізаційна мета».
В нашій платформі 20 філософів, конституціоналістів та громадських діячів працювали над тим, щоб запропонувати її можливе формулюванням декілька засідань.
Українці ставили собі це питання декілька століть. Часто відповідь була і залишається: «Зберегти країну».
Але ця мета не дає нам поштовху для розвитку. Вона не дає інновацій, вона не дає можливостей, не дає натхнення, не дає нічого, окрім «зберегти статус-кво».
Для себе я «національну мету» визначила ще колись на семінарі The Aspen Institute Kyiv: «Збудувати країну щасливих людей».
Це моя історія. Вона підходить для мене особисто, відповідає для мене на питання «Навіщо я тут?» і «Навіщо я роблю те, що роблю?» Вона цілком егоїстична, бо я зрозуміла, що не можу бути сама щаслива в країні нещасливих людей.
Юлія Тимошенко озвучила на своєму Форумі більш глобальну мету: «Створити нову, справедливу, ефективну систему співжиття людей. Систему, яка змінить парадигму з «виживає сильніший» на «живе та реалізує свій потенціал кожен». Це її бачення, яке також має місце бути.
Зараз же пробуємо об’єднати декілька думок та бачень, і відійти від слів, які не несуть конкретних змістів.
Говоримо про необхідність «суспільства гармонійного розвитку», де «створені умови для реалізації свого потенціалу кожним» – у цьому погоджується більшість.
Говоримо про людиноцентризм. Та про суверенітет над власним майбутнім.
Дуже непроста, але дуже потрібна дискусія.
Що для вас ваша життєва мета? Або національна мета? Ви над цим задумувалися?
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 10 липня 2018р.
