В Україні «велика риба» завжди виходить сухою із води. Їй байдуже на репутацію, на честь, на людей, на протести, на смерті.
Червень 2017. Пожежа у багатоповерховому житловому будинку Grenfell Tower у Лондоні.
Загинуло 80 людей. Після пожежі – у відставку подав голова виконавчої влади (аналог голови райдержадміністрації) району Кенсінгтон і Челсі та секретар ради цього лондонського району. Відставки останнього вимагав сам міністр регіонального розвитку та місцевого самоврядування Великобританії.
Пізніше стало відомо, що організацію мешканців повідомляли про загрози від економії під час ремонту Grenfell Tower. Були встановлені зовнішні облицювальні панелі, в яких підвищена загроза загоряння. Стався гучний скандал.
Громадськість поставила вимогу створити незалежну комісію для розслідування пожежі. Близько тисячі людей вийшли на мітинг, вимагаючи відставки пані Терези Мей, якщо вона не здатна дати відповідь на болюче питання соціального житла та відповідальності за трагедію. Зараз триває громадське розслідування із залученням державної та місцевої влади, муніципальних організацій, громадянського суспільства та мешканців будинку.
Лондонці провели декілька великих мітингів проти бездіяльності влади. Під час одного з мітингів була захоплена адміністративна будівля. Ні, у відповідь ніхто не кричав про «руку Кремля» та «не-розхитуйте-човен». Щоправда, будівля досить швидко була звільнена. Розслідування незалежної комісії триває.
Бухарест, 2015-й рік. Пожежа в нічному клубі, унаслідок якої загинуло 27 осіб.
Піротехніка та бенгальські вогні запалили спеціальну піну, яка слугувала для шумоізоляції на стелі клубу, і вогонь за секунди розповсюдився.
Після трагедії на вулиці Бухареста вийшли на протест близько 20 000 людей. Вони вимагали відповідей та пройшли до офісу прем’єра та міністра внутрішніх справ із плакатами: «Прокинься, і зроби що-небудь!», «Ми хочемо справедливості!» та «Корупція вбиває».
Прем’єр заявив про звільнення керівника нацагенства із захисту прав споживачів, але це лише посилило протести, люди на вважали нацагенство відповідальним, протести пройшли вже у трьох містах країни. Виявилося, що керівники клубу купили легкозаймисту піну замість встановлення дорогої, але безпечною шумоізоляції, а мер району дав дозвіл на відкриття клубу проти заперечення протипожежного департаменту.
Через трагедію, багатотисячні протести по країні та безкомпромісні вимоги громадян у відставку через місяць подали: прем’єр-міністр Віктор Понда, міністр внутрішніх справ Ґабріел Опреа та мер району Бухареста, де розміщувався нічний клуб.
Хорватія. Літо. Пожежа охопила ділянку в 20 км уздовж Адріатичного узбережжя та швидко розповсюдилась на околиці курортних міст.
Президент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович заявила, що армія, поспішаючи на допомогу пожежним, повинна була діяти значно швидше. Міністр оборони Хорватії Дамір Крстичевич у відповідь на критику від президента – подав у відставку.
Однак, прем’єр-міністр Хорватії відставку не прийняв. Правила гасіння пожеж були переглянуті, як і протоколи з залучення військових для допомоги.
Україна. Вересень 2017. Пожежа в дитячому таборі «Вікторія» в Одесі.
Страшна трагедія: загинуло троє дітей.
Заарештували 23-річну дівчинку – виховательку табору. Вихователька, яка, до речі, взагалі не працювала в день пожежі у таборі, бо написала заяву про звільнення ще 29 серпня, після чого поїхала з Одеси додому, а 22 вересня мала бути на своєму власному весіллі, на яке не потрапила через арешт.
Від виконання обов’язків відсторонені очільник управління капітального будівництва та директор дитячого табору Петро Саркісян.
Одесити декілька разів виходили на акції протесту до одеської мерії з вимогою відставки мера Геннадія Труханова. Протест 20 вересня закінчився сутичками мітингувальників з правоохоронцями та тітушками.
На відкриття дитячого табору «піарилися» мер міста та сам президент України. При цьому директор табору декілька разів вказав на «вищі органи влади», які дали вказівку «попри технічні й експлуатаційні проблеми» обов’язково розпочати сезон та відкрити табір. Сезон піару попри все.
У когось з нас є сумніви щодо останнього твердження?
Чи є сумніви щодо вказівок найвищого керівництва міста і області відкрити табір терміново? Або сумніви щодо того, що про невідповідність вимогам пожежної безпеки дитячого табору знало керівництво міста, яке дало всі потрібні дозволи на введення в експлуатацію, й заробляє немалі корупційні гроші на багатьох схожих об’єктах? Чи є сумніви, що через підставні контори «розпиляли» бюджет на безпеку дитячого табору, а замість гасити вогонь – тушать усіма силами лише інформаційну пожежу?..
Це огидні українські реалії, про які ми всі знаємо, які бачимо кожен день, і які майже ніколи, не тягнуть за собою політичної відповідальності для дійсно винних осіб та для влади.
Чи бачите ви тут сумну закономірність у порівнянні з пожежами у Румунії, Хорватії, Великобританії?
У нас – «велика риба» виходить сухою із води. Їй байдуже на репутацію, на честь, на людей, на протести, на смерті.
Мова не йде для неї про відставку мера чи міністра, вона впевнена, що завжди перекине вину на 23-річну виховательку, на директора табору, можливо, у найгіршому випадку, на заступника очільника якогось свого відділу – на усіх, крім себе.
Вона наймає для підтримки «тітуню», зманіпулює фактами у власній газеті, розтиражує проти мітингувальників заклики «не розхитуй човен у країні» та «не піарся на кістках!». Вона сама вже майже повірить у свою безневинність – лише хотіла красивий табірок для дітей.
Це все bullshit.
Корупція не лише забирає другий ВВП країни та міста Одеси, корупція вбиває. Страшно, коли ці патетичні слова стають реальністю. І про це одеситам та всім українцям треба б кричати кожен день вголос та в істериці. Кричати, вимагати звільнення мера та всієї верхівки міста, виходити на багатотисячні мітинги проти свавілля, проти смертельної оголтілої бездумної корупції на крові.
Вимагати притягнення до відповідальності кримінальної та політичної, вимагати створення комісії для вивчення, на чиї люксові котеджі пішла кожна копійка для безпеки дитячого табору.
Вимагати від президента відповідей та особистого контролю. Відкривав табір – тепер май мужність розібратися у ситуації. Вимагати дій, а не ганебного мовчання.
Інакше – завжди будуть в СІЗО тримати 23-річних виховательок, яких і не було на роботі в день трагедії, інакше – за накази зупинити міжнародний поїзд на кордоні із Польщею буде відповідати тремтяча жіночка – провідниця поїзду, інакше – відповідати за корупцію, накази та зловживання владою «великої риби» будуть мальки, яких немає кому захистити.
Якщо й за щось варто боротися за прикладом Майдану, то за справедливість та політичну відповідальність. Це та лінія, яка відділяє здорову демократичну націю від радянського минулого авторитаризму.
Так, як боряться за свої права у Великобританії, у Франції, в Румунії. Кожен політик та керівник має чітко усвідомити, що не зможе перекинути відповідальність, що персонально – персонально і особисто – буде відповідати за дії своїх підлеглих, за їх та свої власні помилки, за корупцію, яка призводить до трагедій, за недбалість, за халатність і зловживання.
І боротися треба до тих пір, поки нарешті це розуміння не дійде до політикуму, не укоріниться у їх головах, доки рефлекс страху перед особистою відповідальністю не буде спрацьовувати моментально.
Не дуріть себе. Майдан не завершений навіть на половину. Реванш – не лише колишніх регіоналів у лавах БПП та на нових «хлібних» місцях, це реванш мислення та засобів ведення політичного бізнесу у всьому навколо нас.
Я вже давно не вірю у моральність чи совість цих великих слизьких риб. Вірю лише у їх страх та почуття самозбереження.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Новое время, 27 вересня 2017р.
