Нарешті сьогодні в І читанні 334 голосами був прийнятий наш спільний законопроєкт №4531. Він про відновлення конкурсів на посади державної служби (які були відмінені під шумок карантину у квітні 2020 року) та про скасування норми про так зване «політичне звільнення» – запровадженої «слугами» в перший день роботи цієї Ради у 2019 році.
Відверто, цей закон – це просто хрестоматійний приклад, як легко щось зруйнувати за секунду, і як важко і довго потім виправляти помилки.
Як говорить один із відомих законів Паркінсона:
~ Хто вміє працювати – той працює.
~ Хто не вміє працювати – той керує.
~ А хто не вміє ні керувати, ні працювати, – той вчить. І розповідає всім, як правильно треба керувати і працювати.
Так і сталося.
Спробуймо зробити хоч якусь висновки й уроки з цієї болючої історії:
Вересень 2019 року – прем’єр-міністром Гончаруком у перший же день роботи цього Парламенту пропонується законопроєкт про руйнацію державної служби, де є норми про «спрощення» процедури конкурсів та про так зване політичне звільнення.
Жодну опозиційну думку тоді й слуги не чують. Всі думки – це ж «ретроградні методи». А треба – «країну-стартап». Минуло майже два роки – і тільки сьогодні цю помилку ми почали виправляти й прибирати.
Квітень 2020 року – під шумок карантину і коронавірусу відміняються усі конкурси на посади державної служби. Це тоді за одну секунду повернуло держслужбу в часи призначень без жодних процедур, без перевірки досвіду чи фаху людини. Лише винятково через кумівство та договорняки + за продаж посад.
І найгірше, що це приводить на посади людей, які не мають ні базового досвіду, ні знань у такий найскладніший період пандемії. Тоді на початку пандемії нам розповідали казки, що конкурси відмінені «тимчасово», і призначення без конкурсів будуть лише «на виняткові посади» (типу для боротьби з коронавірусом) і дуже обмежено. Ага.
Знаєте, скільки станом на сьогодні вже таких призначень? 22 тисячі 111 людей. Із них – призначені без конкурсу більше половини всіх керівників держорганів в країні. (Так званих службовців категорії «А»). Ящик Пандори не так просто закрити. Бо насправді державна служба – це залізний каркас управління країною. А державні службовці мають бути професійними людьми, з не аби яким досвідом та захистом від втручання політиків, які знають, як керувати кризами. Знають, як конкретно допомагати громадянам вирішувати їх проблеми.
А коли немає ні кому працювати, ні кому керувати процесами, то маємо такий хаос і безлад, як сьогодні. І відчуває цей хаос у державному управлінні кожен громадянин.
Державна служба та саме фахові люди в ній – це каркас. Якщо каркас м’який і дірявий – то таку маємо і якість прийняття рішень в країні, і такий самий сервіс для громадян, а загалом державну машину, яка не виконує елементарні функції, які їй надали громадяни (і яку громадяни платять).
Ламати – не будувати, друзі. Зламали систему державного управління бездумно за декілька секунд, а відбудовувати нам це доведеться роками. І то, якщо знайдуться крейзі-охочі до цього.
Тому маю велику надію, що цей закон – є першим кроком до відбудови назад держслужби. Маю також сподівання, що закон не буде спотворений, як це буває інколи під час ІІ читання. А справді допоможе трохи «підлікувати» держслужбу в Україні та повернути туди професійних людей.
Альона Шкрум, народна депутатка від «Батьківщини», Facebook, 4 лютого 2021 року.
