Сьогодні Міжнародний суд ООН визнав юрисдикцію prima facie («юрисдикцію на перший погляд») у справі України проти РФ.
Це лише перший крок, але дуже важливий. Це наше перше «загартування в бою» на дуже важкій та формалістичній міжнародній арені.
Попереду багато юридичного буквоїдства та документів. Нагадаю лише, що Грузія у свій час теж отримала визнання юрисдикції суду на цій стадії та тимчасові заходи, а потім з тріском програла позов.
Грузія, до речі, звернулася до суду всього через 5 днів після початку російської агресії! Але програла позов. Україна ж – збирала докази, адвокатів, звішувала стратегію, 3 роки готувала справу, і не має права на подібні помилки!
Маємо тимчасові заходи щодо Криму та Меджлісу, і відсутність таких заходів по війні на Сході.
Суд вважає, що наразі Україна не надала достатньо доказів щодо фінансування РФ тероризму. Але це лише перший крок у цій справі.
Тож, вважаю, зараз підстав немає ні для перемоги, ні для «зради».
Є підстави подякувати представникам нашої держави, Лані Зеркаль та МЗС загалом, юристам, які відстоювали кожен пункт позову, і дуже серйозно працюватимуть далі.
Мене, перед всім, надзвичайно турбує аргументація суду щодо недоцільності застосування тимчасових заходів до РФ щодо війни на сході країни та фінансування тероризму та окремі думки суддів, які ще детально вивчатиму.
Позов саме за цією Конвенцією для нас ключовий.
Ми знали з самого початку, що у випадку Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму суд вступає на невідому для нього територію, адже жодних справ за цією Конвенцією МС ООН ще не вирішував.
Дуже хотілося б, щоб суд не відкидав важкі завдання та виконував свою роль гідно, але не впевнена, що саме так і станеться. РФ має прекрасних юристів та вміло використовує ситуацію і кожну помилку нашої влади за останні 3 роки.
Одним з найбільш одіозних для мене аргументів представників Росії стало твердження, «що обов’язок держави запобігати тероризму (за Конвенцією) не включає обов’язок до нього не вдаватися». І це тільки «квіточки» на початку справи.
Тільки от суд не братиме до уваги емоції. А буде уважно дивитися на докази.
На належні та достатні докази, зафіксовані і обґрунтовані.
Ті докази, які дозволили президенту оголосити АТО та які 3 роки мали уважно й детально збиратися та конспектуватися нашими правоохоронними органами – МВС, СБУ та іншими.
Зараз суд визнав ці докази – недостатніми.
Втім, це лише початок. Точно не час кричати зрада, але тимчасових заходів по Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму – ми зараз не отримали.
Що це мали бути за заходи?
* По-перше, Україна просила суд ООН зобов’язати РФ здійснювати належний контроль над своїми кордонами, щоб запобігти подальшому фінансуванню тероризму, в тому числі – постачанню зброї з території РФ на територію України.
* По-друге, зобов’язати РФ зупинити і запобігати здійсненню всіх грошових переказів з території РФ, а також постачання зброї, транспортних засобів, обладнання, здійснення навчання груп, які беруть участь у терористичних актах проти мирного населення в Україні, або тих, про яких РФ відомо, що вони можуть брати участь у терористичних актах в майбутньому, включаючи, але не обмежуючись «ДНР», «ЛНР», групою «Харківські партизани» і пов’язаними з ними групами та особами.
На жаль, цього не сталося.
Ну що ж. Далі – розгляд спору по суті.
Суддя Кроуфорд суду ООН – у свій час був моїм викладачем з міжнародного права в університеті Кембриджу.
Його іспит як раз стосувався справи Грузії проти РФ.
…Яке іронічне інколи життя!
Він завжди вболівав за Україну, але у цьому спорі ні слова не сказав у своїй декларації щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Він буде максимально неупередженим та вимагатиме від України високого порогу доказування фінансування та підтримки РФ терористів на Сході.
Ця справа покаже, чи здатні ми без емоцій на професійний захист своїх національних інтересів, та чи здатен Суд ООН брати на себе непросту відповідальність у нових гібридних війнах нової ери.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 19 квітня 2017р.
