Михайло Цимбалюк: Дострокові вибори були б найреальнішим шляхом виходу з кризи

Опозиція говорить про потребу «перезавантаження» і проведення нових парламентських виборів, тим паче, що це нормальний демократичний процес. Особливо в ситуації, коли в державі немає легітимної коаліції в парламенті, а довіра до влади майже нульова.

Про це та багато іншого йдеться в інтерв’ю для Leopolis.news голови Львівської обласної організації ВО «Батьківщина» Михайла Цимбалюка.

Михайле Михайловичу, минулої суботи у Львові Міхеіл Саакашвілі закликав до дострокових парламентських виборів, створення штабів. А «Батьківщина» готова до виборчої кампанії? Підтримує таку ініціативу опозиції?

Вважаю, що кожна політична сила (підкреслю – політична сила, а не проект) постійно повинна бути готовою до виборів. Тому що вибори – це єдиний цивілізований та демократичний шлях зміни влади. І зміни, однозначно, на краще.

Через те «Батьківщина» як політична сила готова до виборів завжди. Й активність деяких політичних сил і проектів свідчить про те, що все-таки дострокові вибори були б найреальнішим шляхом виходу з тієї кризи, в якій опинилася нині держава.

За даними соціологічної групи «Рейтинг», 52% виборців підтримують ідею дострокового розпуску парламенту, майже стільки ж хочуть і перевиборів Президента. Що скажете на це?

Вважаю, що це хороший знак того, що громадянське суспільство в Україні зріє. І хай кажуть, що люди наші стали інертні, але цифри говорять самі за себе. Так, українці нині більше думають, як вижити, ніж про те, як займатися політикою. Але цей відсоток дає надію. Дає надію на те, що люди все-таки хочуть змін і розуміють, як цього досягнути.

Кілька днів тому було оприлюднено рейтинги Трампа – лише 36% американців схвалюють його діяльність на посаді президента США. Це найнижчий показник за останні 70 років, але глава держави не відмовчується, щось коментує, пояснює. А в нас лише 1% громадян повністю схвалює політику Президента Порошенка і ще 16% – частково. З такою підтримкою нормально керувати державою? Це не є сигнал, що час піти?

Такі рейтинги чинного президента – це наслідки, я хотів би говорити більше про причини. В нас завжди є так, що маємо надзвичайно високі сподівання на те, що людина прийде і змінить все за нас. Нам потрібно навчитися і розділяти відповідальність. І запитати кожного, хто голосував за Порошенка, чим та людина керувалася, чому зробила такий вибір.

І я хотів би, щоб ми українці менше мали надію нічого не зробивши, що хтось прийде і за нас щось зробить. Треба навчитися не помилятися. Щоразу наступаємо на ті самі граблі, постійно шукаємо винного та крайнього, забуваючи, що саме ми є першопричиною цих усіх помилок.

Виходячи з цього, нам потрібно дуже добре думати, перш ніж робити вибір. Українці звикли голосувати серцем і душею, а я вважаю, що на виборчих дільницях усе-таки треба думати головою й обирати розумом.

Це все так, але функція кожної влади – забезпечення добробуту власного народу, порядок та безпека, а 85% опитаних вважають, що в державі панує хаос.

Найстрашніше й болюче, що чинна влада все списує на війну. Але коли ми говоримо про війну, то та сама влада найбільше зацікавлена, щоб вона якнайпізніше завершилася. Тому що, коли завершиться війна (а я молю Бога і впевнений, що вона завершиться якомога швидше), тоді народ і ті люди, які воювали й відстоювали кожний клаптик української землі, спитають владу: хлопці, а що ж робили ви? А де економічне зростання? Де відкриття нових заводів? Де ті інвестиції, що ви обіцяли? Де ж повернення людей в Україну?

Ми знаємо, що це вже «другі граблі». Перші були за Ющенка. А тепер скільки мільйонів українців повернулися на створені владою нові робочі місця? Виявляється, навпаки. Ми нині відчуваємо, що люди не припиняють виїжджати з держави. Виїжджає молодь, виїжджають інтелектуали й виїжджають майбутні студенти. Оце біда, трагедія.

Ваші слова підтверджують цифри соціологічних досліджень. 65% опитаних вважають, що причиною нинішньої ситуації в країні є непрофесіоналізм та корупція чинної влади, й аж потім з відривом іде війна.

Ми, українці – горда нація. Хоча дехто переконує, що ми є народ, а не нація. Ще Шевченко писав: «Чужого научайтесь, свого не цурайтесь». Але коли ця команда прийшла до влади, то запросила в Україну іноземних фахівців, які зробили свій експеримент на народові та державі.

Потім тихенько перша хвиля варягів поїхала, а другі, вибачте, як присоски, залишилися тут, в Україні, і мають особистий інтерес. Вони в душі ніколи не стануть українцями, ніколи не любитимуть державу й цю землю. Для них це – бізнес-проект. Ну, не вдався, забрав валізи, у кращому разі попросив вибачення та поїхав. А ви скажіть, пригадайте, хто поніс політичну відповідальність за їхні дії? Я вже не кажу про юридичну. Хто їх запрошував і хто давав громадянство, інколи навіть порушуючи чинний закон? І де вони всі нині?

Ми викинули з влади своїх людей або не залучили тих молодих українців, які мають іноземну освіту, щось конкретно зробили. А для них Україна – це материнська земля, де закопана їхня пуповина, і вони по світах показують результати. В Україні їх чомусь не задіяли, а привезли тих, які тепер розказують, як шалено люблять нашу державу. Натомість приїхали варяги, які не мають ніякої відповідальності, а дехто з них навіть не сприймає український менталітет. Це серйозна проблема теперішньої влади.

Я працював в органах виконавчої влади і пам’ятаю, як вимагали результати конкретного поліпшення соціально-економічного стану території. Чиновники постійно звітували уряду за свою ділянку роботи, міністри виїжджали в регіони, і з них питали, вони несли відповідальність за результат. А нині уряд – як лебідь, щука та рак. Міністр інфраструктури заявляє, що керівник Укрзалізниці не так діє, а він нічого не може зробити, але чомусь не йде у відставку. Інші керівники також критикують реформи, що відбуваються в їхніх галузях, проте, якщо не погоджуєшся, то треба йти.

Останній приклад, коли в Україну запрошують найбільшого в Європі авіаперевізника, який має свою історію. Проводять непрості перемовини, а хтось, вибачте, з клерків на рівні керівника аеропорту їх відганяє, тоді міністр інфраструктури пише у «Фейсбуці» гнівні пости. А де ж ти був до того? Якщо не здатний керувати, то так і напиши. А прем’єр з панської руки заявляє, що ми повернемося до перемовин. А де ж ти був учора? Ми втратили здатність ефективно керувати. Це вже навіть не ручне управління, це – пожежна команда, яка не зовсім вдало гасить пожежі, які стаються локально по всій країні в тій чи в іншій галузі.

Ось недавно Юлія Тимошенко побувала в Червонограді. Люди не мають кому скаржитися, там завжди існували проблеми, і нині уряд замість того, щоб вкладати кошти в розвиток галузі, де є інфраструктура, де живуть люди, видумує щось незрозуміле.

Шахтарські міста приречені на знищення, якщо там не буде шахт, але владі вигідний «Роттердам +», бо насправді це вугілля з нашого східного Донецького басейну, яке пропускають через Росію. І всі тішаться, і всі мовчать, бо заробляють, а тут люди вже не мають за що жити. Нині шахтарську працю оцінено у 8 тисяч гривень середньої зарплати.Шахтарі – це завжди була еліта робітничого класу, сам кілька разів побував у шахті та схиляю голову перед цими мужніми людьми, вони щодня ризикують життям.

А енергетики підняли ціну, створили посередника й найдешевшу нині атомну й гідроелектроенергію продаватимуть через аукціон, через посередника, а найдорожчу теплову – населенню. Та, люди добрі, що в нас коїться?! А всім розказують про війну, на яку можна багато що списати.

Складається враження, що державну службу також свідомо знищують та нівелюють її значення. Нині ніхто не хоче працювати у владі – море вакансій.

На жаль, було вимито професійне ядро тих людей, які працювали роками. Наведу свій приклад. 2004 року я молодим, у віці 39 років (хоча тепер це вже не межа, а тоді справді молодшими головами адміністрацій не призначали), прийшов у Тернопіль. І перші слова, які мені там наговорили: треба розігнати чиновників-бюрократів. Але коли я зустрівся з людьми, які й тоді, і тепер працюють за мізерну зарплату, то прийшло усвідомлення, що вони, попри все, є носіями державницьких та управлінських традицій. Вони – як ті гвинтики великого механізму, які легко викинути, але складно знайти заміну. Вони знають, як усе зробити, є стовпом державності та виконавчої влади.

Тепер їх викинули, бо вони працювали в попередній період, натомість прийшли люди, які не мають ні досвіду, ні традицій і не знають нічого. Щоб виховати чиновника в нормальному розумінні цього слова, потрібно щонайменше 5 років практичної діяльності. І ті люди, яких вигнали, вже не повернуться на цю роботу, бо їх назвали люстрованими. Хоча це – парадокс, у світі не люструють пересічних чиновників. Треба було це 1991 року робити, щоб комуняки не потрапили у владу. Але це вже тема іншої розмови.

Тепер у нас виник вакуум, і маю враження, що це свідомо зробили ті, хто хоче розвалити державу Україна. Вони, як той родючий ґрунт, вершки зняли, а залишилася, вибачте, глинка, яка ніколи не дасть родючих плодів. Так само зроблено було і в системі правоохоронних органів.

Якщо ми йдемо в Європу, то є європейські принципи, не можна всіх огульно назвати злочинцями. Боюся, якщо ще два роки такі тенденції триватимуть у державній владі та в місцевому самоврядуванні, то буде зруйновано стовп державності. До речі, ця децентралізація – дуже хороший знак, одна з реформ, яку мали б реалізувати першою. Але так, як вона відбувається, то це бажання скинути відповідальність на місця. Районні адміністрації треба взагалі ліквідувати, бо вони нічого нового не дають, лише повторюють функції районних рад. Однак це бажання центральної влади заговорити тему, аби зберегти вертикаль впливу.

До речі, чому зволікають із виборами в новостворених об’єднаних територіальних громадах? Їх хочуть провести по всій країні в один день наприкінці жовтня, щоб складніше було проконтролювати?

По-перше, результати виборів в ОТГ чітко показали, що «Батьківщина» займає перше місце серед партій, хай хто що каже. Інша річ, що влада, яка нині керує, настільки залякана тим, що народ їй не довіряє, що боїться пускати на вибори від влади своїх людей. Йдуть самовисуванням, бо розуміють, що в іншому разі вони не здобудуть перемоги.

І коли вони проаналізували результати виборів, то зрозуміли, що «Батьківщина» знову має шанс зайняти перше місце, бо в нашій команді більшість – це фахівці, які мають свою позицію. Люди, які пройшли непростий шлях формування і є лідерами громадської думки на тій чи іншій території. Влада сподівається: якщо вибори проходитимуть масово, то це роздробить сили і в мутній воді легше буде зловити рибку. Тобто шляхом фальсифікацій, відсутності громадського контролю вони захочуть провести в нові громади своїх людей.

Між іншим, держава говорить про децентралізацію, але так і не надала право ОТГ розпоряджатися землею за межами населених пунктів, багато інших реформ також є половинчастими.

Земля – це єдине багатство, яке ще має котирування на міжнародній арені, і чинна влада розуміє, що треба землю якось у народу забрати. Бо коли власником стане реальний господар, тобто місцевий житель, то не допустить, щоб землю дерибанили.

Вони, до речі, дурять дуже професійно. Дурили перший рік, казали про акциз на пальне і що це буде ваша стаття доходу. І справді – перший рік так було, і всі побачили, як можна ремонтувати дороги, будувати дитячі садочки. Але наступного року обрізали кошти на медицину, освіту.

До прикладу, Львів у перший рік реформи мав бюджет розвитку в мільярд триста мільйонів, Андрій Іванович з командою почали щось будувати, ремонтувати дороги і тротуари. Цього року Київ фінансує субвенцією тільки самих лікарів, а персонал для обслуговування – з місцевого бюджету.

Так само з освітою, тобто одна рука дає, а друга показує дулю. Власне вони хочуть шляхом штучного об’єднання територіальних громад позакривати школи, тому що в них реально не буде фінансування. А ФАПи? Ви погляньте на цю медичну реформу, яку пропагують люди, що ніколи не працювали в медицині. Це заробітчани з інших держав, що вчать нас, як лікувати. Вибачте, а ви б лягли на операцію до такого лікаря, який навіть не показав свого диплома?

Не можу не запитати вас про референдум щодо заборони продажу сільськогосподарської землі. Чому влада так боїться референдуму? Це ж нормальна, звичайна практика в демократичних державах, ми ж прагнемо до європейської спільноти. Маємо приклад Швейцарії, де влада на всіх рівнях радиться з народом. А в нас влада боїться власного народу?

Ви дуже правильно навели приклад Швейцарії, яка періодично на тій чи іншій території, не обов’язково у всій державі, проводить референдум з тих питань, які турбують людей. У нас закон про референдум виписала та влада, яка ніколи не хотіла референдуму. І теперішня влада успішно користається цим законом, бо його написано так, що, навіть якщо вдасться провести волевиявлення, то для влади буде бажанням, а не обов’язком реалізувати результати голосування. Це те саме, що Президент має право, якщо парламент не справляється, розпустити його, але це не є його обов’язком. Тому нам потрібно змінити закон про референдум.

Це вже навіть смішно, коли один суддя заборонив ЦВК реєструвати ініціативні групи зі збору підписів. Я був на тих зборах ініціативної групи, було дотримано всіх вимог чинного законодавства, був присутній представник Центральної виборчої комісії, усе було зафіксовано.

Референдум – це не тільки справа політичної партії «Батьківщина», з нами були лідери «Свободи», представники громадських організацій фермерів. Це все, що так нахабно проігноровано, свідчить лише про те, що влада боїться допустити до процесу збирання підписів. Це вже виглядає не смішно, а страшно, бо влада не хоче чути голосу свого народу. Як на мене, негайно потрібно змінювати закони і про референдум, і про відкликання  народних депутатів.

Ця влада, яка прийшла до Верховної Ради на лозунгах про зміну закону про вибори, ухвалення закону про імпічмент, просто заговорила цю тему. А тепер знайшли чергову дуриловку для людей –  про депутатську недоторканність. Та про неї говорять уже стільки років! Чому тільки депутатську? Чому про суддів не говорять? У вас більшість, то проголосуйте. І не видумуйте велосипед, не дуріть людей. Просто зробіть, а не заговорюйте цю тему й не показуйте шоу.

«Батьківщина» подавала апеляцію на рішення суду щодо заборони збирати підписи ініціативним групам?

Звичайно, але її розгляд знову затягують у судах.

Невже влада не розуміє, що 74% громадян не хочуть нині, щоб земля була у вільному продажу? Це ж останній стратегічний ресурс України, завдяки цьому вона може годувати півсвіту. Не нафта, а зерно та олія з часом стануть стратегічним продуктом.

Усе добре розуміють, але для них наша українська земля є лише територією для збагачення.

До речі, на тій землі й на заводах, яких усе менше й менше, скоро не буде кому працювати. Я не кажу про те, що маса народу їде за кордон. У країні нищать професійну технічну освіту, діти нічого не вміють робити. От у нашій облраді забули закласти кошти на комунальні послуги для училищ, директори програють суди. Чи думала «Батьківщина» восени на сесії ініціювати зміни до бюджету, щоб допомогти освітянам?

Звичайно, ми це робитимемо. Усе те, що роблять нині в країні з освітою, – це жахливо. Ба більше, ця горе-реформа – знущання з тієї категорії дітей, які хотіли чи мріяли здобути освіту робітника. Нині не знайдемо ні токаря, ні нормального слюсаря, в нас немає кранівників. Діти вчаться на хтозна-яких старих станках і приладах. Дивно, чому влада не зобов’язує олігархів, які нині володіють великими підприємствами, підтримувати професійно-технічну освіту, яка готувала б для них кадри.

Крім того, мені здається, що декому з місцевої влади вигідно, щоб усе це пропало: ПТУ, які мають і землю, і немалу територію навколо приміщень училищ, полегенько візьмуть, поділять і продаватимуть. А Міністерство освіти традиційно вмиває руки, не думаючи про те, що в ПТУ навчалися діти з багатодітних родин, вони йшли туди здобувати освіту, вони хоч жили в нормальних умовах, і харчувалися, і здобували професію. Профтехосвіта мала і соціальну, і виховну функцію, а тепер усе зведено нанівець.

На завершення кілька слів про партійну роботу. Упродовж двох каденцій «Батьківщина» не мала депутатів у Львівській міській раді. Першого разу не пустили регіонали через суди, а на останніх, кажуть, партію просто зрадили. Вдалося подолати внутрішньопартійну кризу? Партія матиме свого кандидата на посаду міського голови на майбутніх місцевих виборах?

Хочу сказати, що це справді була зрада. Ми зробили дуже серйозні внутрішньопартійні висновки і про деякі речі говорили публічно. Вважаю, що потрібно завершувати жити минулими перемогами. Треба змінювати систему підходу до виборця.

Політикам не можна дурити свій народ і постійно брехати, треба пропонувати людям конкретні речі. Тому над цим ми тепер працюємо. А щодо кандидата на міського голову, то ще є доволі багато часу до виборів, завчасно про це говорити. Ми працюємо над тим, щоб «Батьківщина» мала свого кандидата.

Розмовляв Андрій Болкун, Leopolis.news