Ірина Верігіна: Як змусити Росію заплатити за агресію

Ірина Верігіна керувала Луганщиною в один з дуже складних періодів. Дехто її критикував, дехто захищав. Але є факт — навесні 2014-го року жінка без відповідної системної підтримки не могла вирішити питання регіону, який палав. Додамо деталь — її попередник Болотських досі знаходиться поза увагою навіть своїх тодішніх найближчих соратників. Тобто зник, замовчав, розчинився.

Ірина Верігіна 2014-го намагалась бити на сполох. Вона робила все, враховуючи наявні ресурси, щоб механізм біди зупинився, але зрозуміло було, що від неї тоді мало що залежало. Тим не менш, боротьбу вона не припинила, і тому доказ — її робота в команді «Сила права» Андрія Сенченка з конкретним результатом — «табу» через український суд на виплату трьох мільярдів доларів РФ.  І це один з кроків по захисту національних інтересів через доступні юридичні механізми.

ГОЛОВНЕ, ЩОБ ГРОМАДЯНИ ЙШЛИ В СУДИ І БОРОЛИСЯ

— Багато хто говорив, що українські суди ніколи не приймуть рішення, що РФ є країною-агресором. Але ж ми бачимо, що минув час, і ми зібрали серйозні докази в яких ми довели, що Росія таки є країною-агресором. І суди почали приймати такі рішення. Якщо держава не бореться, то потрібно боротися громадянам. Ми маємо знати, що є агресор. Звичайно, РФ може до цього ставитися скептично, але існують міжнародні суди. І чим більше буде рішень наших судів, тим більше буде тиск на Росію. Наше завдання — максимальна кількість рішень вітчизняних судів. До речі, якщо згадаємо суд над російським ГРУшником Єрофеєвим, то там фігурували якраз ті докази, які саме ми представляли в суді.

Далі. 3 млрд доларів, які Голосіївський суд визнав як такі що не мають бути стягнути з українців, повинні бути компенсовані переселенцям. Існують скептики, які кажуть, що нічого не вирішиться. Мовляв, Лондонський суд прийме рішення на користь РФ. У тому й проблема, що якщо почне працювати рішення Лондонського суду, то всупереч йому почне працювати рішення нашого суду. Де ми можемо накласти арешт на майно РФ? На території нашої країни і на території Євросоюзу. Головне, щоб громадяни йшли в суди і боролися. Ось зараз ми займаємось кожним громадянином — пораненим, тим, хто втратив майно, родичів, здоров’я. Тоді ми можемо щось змінювати.

Я НЕ БАЧУ ПАТРІОТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ НАШОЇ ВЛАДИ

— Держава демонструє слабкість у цьому питанні. Проблема у колабораційному замиренні чи просто в недолугості?

— На жаль, я не бачу патріотичної позиції нашої влади. За два роки після президентських чи парламентських виборів можна було б щось змінити. В серпні 2014-го року, ми майже контролювали Луганськ? Якби тоді українська армія вольовим чином зайшла в місто, то кон’юнктура на сході суттєво б змінилась. Тоді не було політичної волі для того, щоб побороти ворога. Також виникає питання — чому Єфремов і його соратники досі на волі? На них начебто заводили якісь справи, але де результат? Його немає. Може існує ще якась паралельна реальність? Може хтось і десь прораховує ходи, про які ми навіть і не здогадуємось? Триває домовленість з тими кланами, які продовжують керувати країною. Я нещодавно була в Станично-Луганському районі. Люди вкрай залякані, адже вдень у них українська влада, а вночі вони не знають, яка у них буде влада. Люди розгублені. І Опоблок добре цим користується. Це є конкретний приклад колаборації. Люди затравлені, а їхньою безпомічністю користуються представники проросійських сил. Мене запитують — чому ті, хто йшов від проросійських сил в парламент, не просто на волі, а й ще балотуються в депутати Верховної Ради?

ЛЮДИ ЗБЕНТЕЖЕНІ. ВОНИ ДУЖЕ БОЯТЬСЯ ПСЕВДОВИБОРІВ НА ДОНБАСІ

— Зараз використовується термін «реінтеграція», зрозуміти який без використання терміну «деокупація» важко…

— Реінтеграція — це красиве слово, але його не можна використовувати без реального звільнення окупованих територій. Без законів України там нічого не буде. Тому нам спочатку треба перекрити кордони, а потім про щось говорити. Я переконана, що на цій території не можна проводити вибори ще років п’ять. Це нереально. Адже на сьогодні ця територія уражена не просто російською пропагандою, а й російським мисленням, яке підкріплене конкретним військовим впливом. За таких умов розмови про вибори навіть формально за українськими законам є фейком. Це абсурд і ми маємо від нього відмовитись. Більш того, якщо ми погодимось на такий сценарій, то ми дамо можливість підняти голову сепаратистському руху на вільній території Луганщини.

— Випадки колабораціонізму наштовхують людей на дуже сумні думки.

— Люди збентежені. Вони дуже бояться псевдовиборів, адже розуміють, що життя їм не буде. У них є принципова патріотична позиція, а їм нав’язують колаборацію. Це не приживеться. Буде конфлікт. Тут не можна оперувати голими словами. Ми мали одразу вводити воєнний стан на територіях Луганської та Донецької областях. Я була без світла і зв’язку в Луганську. Тоді я попросила дати світло від Харківської області. А мені сказали, що у нас АТО, а не війна. Це приклад того, що юридично нас загонять в пастку. Саме тому я проти того, щоб використовували термін «реінтеграція» без розуміння того, що спочатку потрібна деокупація.

ТОРГУЮЧИ З РОСІЄЮ, МИ ПРОДАЄМО УКРАЇНУ

— Щодо воєнного стану існує певна спекуляція. Мовляв, якби був воєнний стан, то не було б підтримки Заходу. При цьому мало хто взагалі згадує, що йшлося про своєчасне двомісячне введення воєнного стану на обмеженій території.

— Саме так! Влітку 2014-го було конче необхідно вводити воєнний стан! На два місяці в Луганській і Донецькій областях. Насправді, ми бачимо і сьогодні, що продовжується торгівля з РФ на тлі війни. Виходить, що таким чином ми продаємо Україну, незалежність і народ. Ми маємо згадати країни Балтії. Вони відмовлялись від нав’язаного російського газу, сиділи в холоді, шукали альтернативи і зрештою знайшли формули власної незалежності. Ми ж хочемо, щоб все було одразу — і живі люди, і відсутність агресії, і дешева сировина для опалення. Так не буде. Ми маємо дивитись на майбуття стратегічно.

— Чи потрібен закон про окуповані території Донбасу?

— Я вважаю, що треба прийняти рішення, що робити з цією територією. Якщо це є окупована територія, то необхідний закон про окуповані території. Відповідно агресор має забезпечувати ті території. Ми маємо зайняти жорстку позицію, від якої залежить хід історії. Тут ми не маємо просити, а маємо вимагати. Це наші права як громадян, які потрапили під окупацію.

ПОТРІБНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ВЛАДИ

— Ви балотуєтесь в депутати по 114 округу на Луганщині. Навіщо вам депутатство в нинішньому дискредитованому парламенті?

— На мою думку, в цілому потрібні позачергові парламентські вибори. Чесно скажу, що я до останнього моменту не думала іти на ці вибори. Особисто я вважаю, що потрібне перезавантаження влади. Парламент нині має вкрай низький рівень довіри. І ті рішення, які зараз приймає Рада, фактично є незаконні. Я пішла на ці вибори лише тому, що просто не могла стати осторонь процесу захисту інтересів луганчан.

Ірина Верігіна, голова Луганської обласної «Батьківщини», інтервю газеті «День», 15 червня 2016-го.