Сьогодні у Верховній Раді затвердла зміни до Конституції в частині правосуддя. Але що ми отримали насправді – шанс на справедливий суд чи знову недореформа?
З Адміністрації Президента знову «опустили» до зали ВР в ультимативній формі єдиний варіант тексту «судової реформи».
Вимога АПУ та Народного Фронту – порушити процедуру Регламенту ВР та голосувати проект одразу і в цілому, без можливості депутатам зробити свою роботу, внести правки, вивчити текст, залишивши правильні речі і прибравши новостворені ризики залежності суддів.
У мене знову стійке відчуття, що парламент не приймає участі в законотворчості.
Тим паче, щодо такого надважливого питання, як судова реформа, парламент – лише кнопкодавить і затверджує «написаний нагорі та спущений» текст.
Ми не можемо внести жодної зміни. Комітет взагалі відмовляється працювати над законопроектом до другого читання.
90% депутатів не встигли прочитати текст і не назвуть жодної норми.
І це ганьба.
Ми знову потрапили в сіру зону нашого Президента. Попри те, що у проекті Закону багато правильних ідей, багато можливостей для оновлення, але вони не запрацюють одразу, вони не є обов’язковими, вони відтерміновуються і ними можна буде знехтувати.
Нарешті забираються повноваження у ВР щодо призначення суддів, але віддаються повноваження Президенту щодо складання присяги в присутності Глави держави та навіть підписання посвідчень в його присутності!
І тут постає питання довіри до Президента, і до того, наскільки щирим є його бажання створити незалежний суддівський корпус.
За два роки роботи в парламенті я більше не вірю у його щирі наміри.
Президент наче відмовляється від переведення суддів, але водночас цю можливість залишають ще на два роки.
Створюється Антикорупційний Суд, але не зазначено, як він створюється та за якими процедурами.
Цілком очевидно, що це НЕсправжня судова реформа, це невеличкий шанс.
Можливості внести зміни та відпрацювати текст у нас забрали. І ганебно, що нікого, окрім фракцій «Батьківщина», «Самопоміч» та кількох достойних депутатів під куполом це взагалі не турбує.
Не хочеться знову слухати цю патетику про справедливість та верховенство права для звичайної людини.
Ми це чуємо як мінімум вчетверте. Був вже Закон про справедливий суд (і що змінилося, колеги?), була вже реформа Прокуратури, яку зупинили на старті.
Коли немає реальної політичної ВОЛІ боротися з корупцією та діяти за однаковими правилами – красиві слова не допомагають.
Між рядками тексту про судову реформу у змінах, запропонованих Президентом, мені читається СТРАХ.
Страх створити справжній незалежний суд, який буде непідконтрольний йому.
Я натиснула кнопку заради шансу на зміни, але оптимізму у мене мало.
Якщо оцінювати зміни до Конституції та законопроект, які вийшли з Адміністрації Порошенка, – це знову НЕДОЗМІНИ та НЕДОРЕФОРМА.
Сіра зона політики та політичних домовленостей.
Дай Бог, щоб я помилилася.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 2 червня 2016 року.
