В інтерв’ю для газети «Галичина» голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина», народний депутат України чотирьох минулих скликань, кандидат економічних наук Дмитро Шлемко поділився своїм баченням суспільно-політичної ситуації в Україні, зокрема аргументував, чому відновлення зруйнованих ворогом енергетичних об’єктів коштом пересічних українців є недоцільним і як виправити ситуацію на енергетичному ринку; розповів, які «сюрпризи» готують у Верховній Раді для представників малого та середнього бізнесу; пояснив, чому попри воєнний стан у країні, все ж можуть цього року відбутися парламентські вибори.
– Пане Дмитре, рішення влади майже вдвоє збільшити тарифи на електроенергію у час війни набуло суспільного резонансу. Як Ви вважаєте, наскільки виправданим є обґрунтування щодо необхідності ремонту й відновлення зруйнованих ворогом енергетичних об’єктів коштом пересічних українців? І чи міг бути якийсь інший вихід із ситуації, що склалась в енергетичній системі країни?
– Нагадаю, що постановою Кабміну з 1 червня цього року встановлено єдину ціну на електроенергію для всіх жителів України – 2,64 гривні за кіловат за годину на весь обсяг споживання. До цього часу для населення діяв довоєнний рівень тарифів на електроенергію. Громадяни, що споживали менше ніж 250 кіловат за годину на місяць сплачували 1,44 грн. Ті споживачі, які використали енергії більше, сплачували 1,68 грн за кВт-годину. Тобто, якщо споживач споживав раніше 250 кВт за годину, то сплачував 360 грн. Тепер необхідно буде сплатити 660 грн. При споживанні 400 кВт-годину необхідно було заплатити 468 грн., зараз – 1056 грн.
Необхідність такого радикального підвищення ціни уряд обґрунтував складною ситуацією в країні та руйнуванням енергетичної інфраструктури російським агресором. Здавалось би, що логічно. Однак є низка обставин, які можна і треба було би врахувати, щоб не робити життя простих людей ще важчим у розпал війни. Зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Німецький державний банк розвитку, USAID, UNDP вже виділили допомогу на більш ніж 800 мільйонів євро. Також донорами в поставках відповідного обладнання та фінансування виступають уряди розвинених країн, союзниць України, серед яких Німеччина, Японія та інші. Тобто Україна зі своїми проблемами в енергетичній сфері не залишається наодинці. То в чому ж причина?
Лідер партії ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко вважає, що найпершою і справжньою причиною підвищення ціни на електроенергію стала корпоратизація «Енергоатому». Для цього в лютому Верховна Рада України за поданням уряду та при підтримці влади ухвалила відповідний закон. Проти виступила лише команда «Батьківщини». Для розуміння ситуації наведу наступні аргументи. Собівартість ціни кіловат-години в «Енергоатомі» становить приблизно 60 коп. Вона значно дешевша за собівартість електроенергії від теплової станції (приблизно 1,50 грн за 1 кВт-год). Реальна ціна, за якою зараз продається населенню електроенергія як товар, становить близько 15 копійок (правда, у різних районах вона відрізняється). Потім до цього ще додається тариф «Укренерго» (приблизно 35 коп.), надбавка – 5 коп., і близько гривні вартість послуги з розподілу мережами обленерго. Тому збільшення ціни до 2,64 грн дасть додаткові тарифні надходження за рахунок і так збіднілого під час повномасштабної війни населення на 28-30 млрд. грн тепер уже для приватних енергетичних структур.
Ось чому, щоб виправити ситуацію на енергетичному ринку, лідерка партії «Батьківщина» назвала п’ять кроків, які необхідно буде зробити одразу після великої перемоги України над російським ворогом: 1) повернути в державну власність «Енергоатом»; 2) провести фінансовий аудит всієї енергосистеми – «Укренерго», обленерго, генеруючих компаній; 3) скасувати перехресне субсидіювання на зелену енергетику; 4) проаналізувати, наскільки ефективно використовували обладнання і фінансування, яке поставляли на відновлення нашої енергосистеми, й точно вирахувати, скільки потрібно ще коштів для того, щоб її відновити, а не відмивати гроші на цьому; 5) поновити модель енергоринку, в рамках якої було складено різні за походженням і ціною види електроенергії у загальний ринок, завдяки якому українцям надавали електроенергію за найнижчою в Європі ціною.
Тепер партія «Батьківщина» готує петицію до Президента Володимира Зеленського, щоби він скасував підвищення тарифів на електроенергію. Тому всі, хто зацікавлений в цьому, мають можливість теж висловитися.
– У «Батьківщині» вважають, що весь час лікування внаслідок поранення бійці Збройних сил України повинні отримувати платню, яку вони мали на момент потрапляння до шпиталю, а не мінімальну ставку, як є сьогодні. Чи щось уже зроблено, щоб виправити несправедливість стосовно людей, які захищають свою землю від ворога?
– Так, за чинними нині нормами на період лікування військовослужбовцям виплачується «гола ставка». Для рядових та сержантів це близько 22 000 гривень, офіцери отримують 27 000. У фракції «Батьківщина» вважають таку ситуацію несправедливою, тому внесли до відповідних законів поправки, згідно з якими за кожним пораненим воїном до моменту виписки з лікарні має зберігатися заробітна плата, яку він мав на останньому місці служби. Це дасть можливість збільшити в кілька разів виплати бійцям як під час лікування, так і впродовж їх реабілітації. Крім цього, депутати фракції внесли на розгляд Верховної Ради цілий пакет поправок, які покликані кардинально збільшити витрати на лікування, харчування, реабілітацію та протезування військовослужбовців.
В контексті цього хочу сказати, що днями Верховна Рада ухвалила у повторному першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю» (5344-д). Попри протест понад 120 громадських організацій людей з інвалідністю з усіх регіонів країни, в парламенті знайшлася необхідна кількість народних обранців, які проголосували за законопроєкт, що практично знищує права і соціальний захист сотень тисяч українських громадян, які отримали поранення, як цивільно постраждалих, так і воїнів, які захищали країну в цій страшній війні. Ось чому питання полягає не лише в нормальному фінансуванні наших бійців під час лікування, реабілітації, а й у їхній подальшій долі після цього. На жаль, тут теж можуть бути значні для них проблеми.
– Подейкують, що у Верховній Раді готують «сюрпризи» для представників малого та середнього бізнесу, відповідно вони знову звертаються до громадських організацій, політичних партій за підтримкою. У чому ж суть?
– Так, справді уряд подав законопроєкт 8401, яким передбачено чимало змін до Податкового кодексу та інших законів України і запропоновано встановити, що окремі норми в них діють до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше 1 липня 2023 року. Зокрема, забрати у фізичних осіб-підприємців можливість бути платниками єдиного податку із застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 2 відсотки від суми доходу. Знову заставляють їх придбати та встановити касові апарати. Знімається мораторій на проведення документальних перевірок підприємців з боку контрольних органів. А з огляду на те, що у країні є аж 80 різних видів перевіряльників, і всі вони «голодні» ринуться перевіряти бізнес, то йому не позаздриш. Є низка й інших новацій, які, на жаль, не поліпшують, а значно погіршують життя малого та середнього бізнесу. Це практично новітня бомба для чергового нищення бізнесу.
– Якби не велика війна, то чергові парламентські вибори мали б відбутися в останню неділю жовтня цього року, а президентські 31 березня 2024-го. Проте парламентарі та експерти вважають, що вибори до скасування воєнного стану по всій країні провести неможливо. Та все ж нині вже кажуть про підготовку до виборчих перегонів. Чи на часі зараз говорити про вибори з огляду на непросту ситуацію на фронті?
– Безперечно, що всі погляди, думки, надії українців спрямовані сьогодні на одне: довгоочікуваний наступ ЗСУ, звільнення всіх окупованих територій і вихід на кордони 1991 року, капітуляція РФ або ж якась інша угода про перемогу України.
Спрогнозувати на всі 100 відсотків, як, коли і чим закінчиться ця війна поки що не береться ніхто. Звідси випливає і відповідь на питання виборів. За Конституцією під час воєнного стану проводити виборчий процес заборонено. Однак для політиків все можливо, тим більше якщо вони цього хочуть, і це принесе користь провладній політичній силі. До того ж, на цьому голосно і твердо наполягає Захід. Нещодавно президент ПАРЄ Тіні Кокс заявив, що Україна має провести вільні та чесні вибори навіть в умовах воєнного стану, попри те, що В. Зеленський заявив про неможливість це зробити.
Водночас пан Кокс ще раз наголосив, що це не їхнє питання – вказувати, як це зробити, але, звісно, Україна повинна організувати вільні й чесні вибори, тому що це її зобов’язання за Статутом Ради Європи. І вона це зробить.
Зрозуміло, що в цій ситуації можна як організувати одночасні вибори і до Верховної Ради, й до місцевих органів влади, хоч останні мали б відбутися 2025-го, так і відтермінувати їх.
Вибори до ВРУ мали б відбутися 29 жовтня цього року. Воєнний час у нас продовжено до 18 серпня. І якщо влада оголосить вибори до 29 серпня, то вона цілком укладається у визначені законом терміни виборчої кампанії. Тобто, річ не у відсутності юридичної можливості, а суто у вигоді проведення чи непроведення цих виборів. На сьогодні влада цілковито в команди Президента. Але ж у пропрезидентському парламенті вже проблеми, оскільки із 240 «слуг народу» стабільно голосують 180 і менше їхніх нардепів. Тому для прийняття рішення треба запрошувати тепер уже «колег» із ОПЗЖ та підгодованих нардепів з різноманітних груп. Парламент як самостійну, а згідно з Конституцією законодавчу гілку української влади, обнулили. Через воєнний стан тепер найважливіші рішення, в тому числі й ті, які в компетенції лише ВРУ, приймають в Офісі Президента. Ті, хто голосує за ці рішення в парламенті, сьогодні просто кнопкодави. Однак і Президент, і його оточення розуміють, що без більшості у Верховній Раді їм не обійтися, тому що парламент – це ключ до Кабміну, Кабмін – це ключ до фінансів держави і всіх силових структур, а останні це, як показали нинішні події в Україні, своєрідний тиск, відмичка до місцевих влад для використання адмінресурсу у виборчій кампанії.
Тепер дуже важливо, якою вона буде. Адже більшість парламентських виборів в Україні відбувалися за змішаною виборчою системою 50/50: половина нардепів проходила у ВРУ за закритими списками партії, а другу половину виборці обирали в одномандатних мажоритарних округах. Місцеві вибори 2020 року відбулися за новою пропорційною системою з відкритими списками. Саме ця система згідно з Виборчим Кодексом, мала б бути впроваджена і в 2023 році на виборах до Верховної Ради. Так, це вперше, коли виборці самі б визначили політичну силу і кандидата від неї до вищого органу законодавчої влади.
Саме ця виборча система може стати предметом політичних баталій та каменем спотикання для нинішньої влади. Адже стільки корупційних діянь, зловживань, судових перипетій, скільки було і є в нинішніх владних «народних слуг», не знав жодний український парламент. Навіть заяви про «політичні зачистки» вже не допоможуть.
Ось чому в цій ситуації з огляду на те, що в умовах воєнного стану заборонено проведення виборів до Верховної Ради можна автоматично продовжити термін повноважень нинішніх нардепів на невизначений термін (до скасування воєнного чи надзвичайного стану), а можна оголосити про виборчий процес і протягом 60 днів вирішити всі питання, пов’язані з перезавантаженням влади. Всенародні вибори – це і є правовий шлях до очищення влади. І не потрібно шукати складних шляхів, кульбітів щодо їх проведення, придумувати різні причини, просто треба їх дуже спростити. Українці, що залишилися в Україні, і ті, хто хоче взяти участь у виборчому процесі, мають право самі вирішувати долю як нинішньої, так і майбутньої влади на всіх рівнях.
Дмитро Шлемко, голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина», інтернет-ресурс газети «Галичина», червень 2023 року.
