Олена Кондратюк: Ми, українці, зробимо все, щоб повернути вкрадені ворогом землі, й примножимо щастя і велич українського народу

Шановний пане Президенте, пани Президенти,

Пане Голово ВРУ,

Святіші отці,

Представники дипломатичних місій,

Шановне товариство!

Розумію що виступаю останньою сьогодні на цьому Урочистому історичному засіданні. Тому, насамперед, хочу поділитись почутим і побаченим, своїми відчуттями – гордості і надії! Гордості за те, що ми об’єднали у залі Верховної ради України батьків засновників Незалежності з молодим поколінням, та з дітьми, які занесли прапор Незалежності. З тими, хто народився вже в суверенній Україні, і на яких ми покладаємо славу нашої Батьківщини у майбутньому.

Ми з вами є свідками унікального моменту. 30 років тому, саме тут – у Верховній Раді проголошувалась Незалежність, тут приймалась Конституція і затверджені головні державні символи – Прапор і Тризуб.

Я знаю, що саме у цій залі, конституційною проєвропейською більшістю українські депутати проголосують за вступ України в Європейський Союз і НАТО. Бо Ми, українці, великий європейський народ, ми українці, надто дорого заплатили за свою Незалежність, і ми, українці, зробимо усе, щоб повернути вкрадені ворогом землі з тим, щоб примножити щастя і велич українського народу.

Повторюючи за Оленою Телігою, видатною українською поетесою, розстріляною у Бабиному Яру під час німецької окупації Києва, я вірю, що Міцні держави стоять на внутрішній єдності та силі народу.

В ім’я пам’яті мільйонів українців, які поклали свої голови у боротьбі за омріяну Українську Державу, ми маємо подбати про нашу Єдність, нашу Відповідальність, нашу Чесність. Чесність перед собою і людьми, і не відкладати на завтра рішення, які вже сьогодні можуть і мають зробити життя громадян нашої країни кращим.

Розбудовуючи нашу країну – ми маємо дивитись вперед, до мрії і до завтрашнього дня, ми маємо підтримувати один одного і припинити дивитись назад, вишукуючи образи роз’єднання. Саме до єдності навколо спільних цінностей я закликаю об’єднуватись сьогодні.

Рівність прав і можливостей чоловіків та жінок, свобода слова, демократія, народовладдя і парламентаризм!

Ми знаємо українців, вони з молоком матері отримують гідність, силу і жагу до волі, до свободи, і до справедливості. Саме тому ми маємо подбати, щоб права і свободи кожної людини, рівні можливості для самореалізації кожного і кожної, стали такими ж символами нашої Держави, як і наш Прапор, і Герб.

Я вірю, що ми будуємо країну, де статус державної української мови не піддається сумніву, а влада має подавати приклад поваги до української мови! Бо без власної мови і сучасної культури неможливо побудувати сильну і самодостатню державу.

Наша гордість, наша сильна безстрашна армія, яка захистила Україну і показала приклад справжнього героїзму – добровольців і волонтерів, професійних військових, чоловіків і жінок, безвусих юнаків і міцних чоловіків, які вже тримали на руках внуків, перед тим як зі зброєю в руках зупинити загарбників – наша армія стала основою Незалежності, а нашою міццю має стати економіка.

Бо сучасне, успішне суспільство вже не будується лише за кордонами. Боротьба йде за людей та їх розум і свідомість, за таланти, за сенси і смисли та міцні спільноти! А тому ми маємо приймали закони в інтересах українців. Ми маємо нарешті дозволити нашим талантам розвиватись в Україні.

Серед нас є Жан Беленюк, Олімпійський чемпіон – хіба це не приклад для натхнення? Так само, як серед нас: Яна Зінкевич, Сергій Соболєв, Іван Заєць, Юлія Лапутіна, Роман Костенко, Андрій Шараськін, Мустафа Джемілєв. І ми гідні найбільших перемог!

«Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас» – геніальні слова Ліни Костенко як ніколи актуальні в епоху динамічних змін у світі.

Терплячість до імітації в усьому, починаючи від ухвалення рішень, боротьби з корупцією, завершуючи цілими гілками влади, коштує нам дуже дорого – років втрачених можливостей. Імітація – ворог якісних змін, на які заслуговують українці, змін, які виборювалися на Майданах і відстоюються в окопах на Сході.

І насамкінець я би закликала всіх усвідомити величезну цінність Довіри. Довіри один до одного, довіри в суспільстві, довіри до державних інституцій, якої нам також як ніколи бракує. І не треба на це весь час жалітися, треба братися за справу і відновлювати цю довіру. Власним прикладом, новим етичним кодексом, реальними добрими справами, відкритістю та прозорістю, близькістю до людей та їх реальних потреб.

Формування довіри в суспільстві має стати головним завданням для всіх органів та гілок влади на наступні десятиріччя Незалежності. Бо відсутність довіри роз’їдає, розколює, підважує нашу Свободу і Незалежність.

Ніхто не казав, що буде просто. Блаженнійший Любомир Гузар говорив: «Любов до України – це прекрасний слоган. Можна говорити палкі слова про любов до України: це ні до чого не зобов’язує. А любити треба українців, жителів цієї країни – це є любов до України».

Тому, святкуючи сьогодні, дозвольте мені, від імені усіх, хто живе Україною, цінує свою Незалежність подякувати усім українцям і друзям України у всьому світі. Подякувати нашим дивовижно працьовитим людям – людям з мозолями на долонях і ІТ-шникам, які часто не можуть пояснити, що конкретно вони роблять, але досягають прекрасних результатів, вчителям, які закладають любов до України з першої літери і отцям різних конфесій, які щодня за Україну моляться.

І всім побажати Єдності і перемоги. Перемоги добра, Перемоги України!

Слава Україні!