У вівторок, 15 червня, парламент у другому читанні розглядатиме Законопроєкт №5153 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», поданий Президентом України.
Цією законодавчою ініціативою фактично оголошується «полювання» на готівкові кошти українського середнього класу та заробітчан.
При цьому окремі можновладці нахабно демонструють у своїх деклараціях величезні обсяги готівки у своїх сховках, з яких не збираються заплатити державі ані копійки. Такий підхід – це відверте знущання з гідності громадян, які важкою працею змогли заощадити свої копійки дітям на квартиру, авто чи на лікування. А влада цинічно намагається зняти з них податки ще раз.
Варто не забувати про те, що за амністією все одно будуть йти репресії та санкції. І ті 400 тисяч гривень, які пропонується вважати амністованими, не дають змогу людям придбати, наприклад навіть невелику однокімнатну квартиру в обласному центрі.
Без сумніву проєкт Закону №5153 про так зване «добровільне декларування» є набором випадкових абсурдних норм. Він не тільки вводить новий одноразовий податок на активи громадян, але й призводить до фактичної легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.
Так, заявлено, що метою Проєкту є декларування активів, набутих за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. Але це не мета, а спосіб досягнення. Податкові амністії поширені в країнах, де існує так зване «непряме» оподаткування, тобто різниці між офіційними доходами особи та понесеними нею витратами за визначений період. В Україні не існує «непрямого» оподаткування, отже Законопроєкт не має жодного сенсу, крім введення нового податку під острахом майбутніх фінансових та кримінальних санкцій.
Ще один абсурд. Згідно з документом декларуються активи, набуті за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. Однак, за відсутності в Україні «непрямого»»оподаткування сам факт «приховування доходів» повинен бути доведений контролюючим органом в межах апеляційної процедури або судом (за правилом презумпції невинуватості платника). Декларант не може та й не повинен знати чи сталося таке «приховування» чи ні. В інших країнах, які практикують податкову амністію, декларуються активи, набуті з порушенням встановлених норм. Умисне ухилення від оподаткування (коли декларант знає або має такий умисел) зазвичай карається кримінально, а особа підпадає під міжнародні санкції. Отже, цей проєкт Закону не має жодного сенсу, бо передбачає своєрідну «явку з повинною», правові наслідки якої незрозумілі, оскільки документ не передбачає дотичних змін до Кримінального Кодексу України.
Ще один факт, на який необхідно звернути увагу. Згідно з Проєктом декларантами можуть бути фізичні особи, які ухилилися від оподаткування, тобто не відобразили свої доходи в податковій декларації. Однак, після запровадження «пласкої» ставки ПДФО у 2003 році (відмови від прогресивної шкали), громадяни були звільнені від обов’язку подавати декларацію при отриманні доходів з декількох джерел. Наразі податкову декларацію зобов’язані подавати лише фізичні особи, які отримали закордонні доходи, або є суб’єктами корупційних дій. Між іншим, останні не підпадають під дію цього законопроєкту. Отже, в ньому немає жодного сенсу, оскільки переважна більшість українців наразі звільнені від обов’язку подання податкової декларації, а тому доведення факту ухилення від оподаткування є просто неможливим.
Абсурд викликає і та норма, яка передбачає, що декларуванню підлягають будь-які активи, набуті за рахунок доходів, прихованих від оподаткування. До таких активів пропонують включати кошти, рухоме та нерухоме майно, а також права вимоги боргу. Однак, крім готівкових коштів та деякого рухомого майна (наприклад, дорогоцінностей, антикваріату, предметів мистецтва) всі інші активи включаються до відповідних державних реєстрів, тобто є ідентифікованими.
Тобто, процедура «добровільного декларування» має сенс виключно для неідентифікованих активів, а саме готівкових коштів (декларування рухомого майна практично неможливе, оскільки воно перебуває переважно на готівковому ринку та потребує значних адміністративних зусиль).
Автори законопроєкту розраховують, що амністія дозволить хоча б частково детінізувати економіку, обсяги якої, за оцінками мінекономіки, у 2019 році склали 29% від офіційного ВВП. Проте насамперед треба боротися з тіньовою економікою, починаючи з великих схем, а це контрабанда, конвертаційні центри та офшорні схеми.
Поряд з тим варто наголосити й на тому, що цього тижня у парламенті розглядатиметься проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо набуття акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Цей проєкт за своєю суттю про те, як швидше приватизувати «Ощадбанк», позбавити його соціальних функцій, а вкладників – від гарантії повернення 100% суми депозитів.
Адже у разі набуття Ощадбанком статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зникає правило 100% покриття ризиків втрати депозитів, (крім попередніх вкладників), стає можливою продаж «Ощадбанку» на користь інших осіб, визначених Урядом; неможливим виконання «Ощадбанком» окремих соціальних функцій (наприклад, безоплатної доставки пенсій).
…Порядок денний сесії Верховної Ради України на цей тиждень має суто економічне та політичне спрямування. І найприкріше – більшість законодавчих ініціатив мають неоднозначне трактування, у разі прийняття яких наша країна може зазнати непоправних наслідків, які доведеться вирішувати не одному прийдешньому поколінню.
Михайло Цимбалюк, народний депутат від «Батьківщини», Interfax–Україна. Колонки, 14 червня 2021 року.
