Це фото моїх земляків. З Малина, Потіївки, інших сіл та селищ на Житомирщині.
Які вони юні та сповнені надій. Хіба думали тоді, що багато з них так і не повернеться з війни… Хіба думали, якщо і вдасться вижити, то скаліченими будуть не тільки кінцівки, а і душі. Хіба очікували, що їх ешелонами вивезуть до Німеччини на роботу. Ні! Вони віддано і безстрашно йшли у саме пекло, аби ми, прийдешні покоління, мали мирне небо і щасливе майбутнє.
На жаль, ветерани, живі свідки тієї кривавої сторінки історії відходять у вічність, забираючи з собою і свій біль, і свої історії, і свої переживання. Їхні рідні цими днями викладають подібні фото у місцевих групах у соцмережах. І це дуже правильно! Людина жива, поки жива про неї пам’ять!
Завжди пам’ятаймо тих, кому завдячуємо життям! Нехай День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні буде зайвим приводом згадати про всіх жертв війни й низенько вклонитися одиницям тих солдат, тиловиків та партизан, які дожили до наших днів.
Андрій Пузійчук, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 9 травня 2020 року.
