Голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина», народний депутат України чотирьох минулих скликань, кандидат економічних наук Дмитро Шлемко розповів про загрози, які несе для українців скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення у матеріалі газети «Галичина».
Міфи про землю
Справді, про те, що земельний мораторій завдає збитків українській економіці твердять МВФ, Світовий банк, іноземні експерти й ті, хто вірно їм у нас служить, а це «грантоїди», яких тепер при владі на вищих щаблях найбільше за всю історію і які активно взялися за цей міф. Причому вони бачать причину в тому, що землю не можна продавати та купувати, що в державі немає повноцінного ринку землі, вартість наділів занижена, тощо. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення може призвести до зростання валового внутрішнього продукту від 0,5 відсотка до 3 відсотків на рік. Міністр і головний «ідеолог» земельної реформи Тимофій Милованов розрахував, що ринок землі дасть можливість забезпечити приріст ВВП у 2020 році на 0,22%, у 2021 році – 0,84%, а далі падатиме і у 2024 році становитиме 0,22%. Тому й постає питання: для чого насаджувати суспільству так званий «дикий» ринок землі, який насправді не спричиняє зростання економіки, не кажучи вже про розширене економічне зростання.
Нагадую, що агропромисловий комплекс країни навіть у кризові періоди приносить прибуток, забезпечує приплив іноземної валюти та став одним з найважливіших галузей економіки. Україна займає провідні позиції у світі з виробництва та експорту, поставляючи в 174 країни світу свою сільгосппродукцію. Це триває вже роки, і щороку позитивні результати примножуються. Тобто склалася певна стійка модель українського аграрного виробництва. Так, здебільшого ми продаємо за кордон сировину, бо державна підтримка в розвитку переробної сфери цієї галузі досить мала. Однак країна достатньою мірою забезпечує себе харчами.
Перспектива – за сімейними фермами
Безперечно, в «Батьківщині» усвідомлюють, що в земельних питаннях зміни потрібні. Але не такі, які пропонує нинішня владна команда. Для подальшого зростання сільського виробництва, розвитку агробізнесу треба створити всі умови для ініціативних підприємців. На нашу думку, це малі та середні фермерські та сімейні господарства. Є живий світовий досвід. Назву лише, що в США кількість ферм перевищує 2 мільйони. При цьому переважають у них сімейні ферми і їх частка становить 90 відсотків від зальної кількості, а середня площа фермерських угідь – 180 гектарів. Добре, це країна з великою історією розвитку земельних відносин. Маємо сусідню Польщу, в якій 2 мільйони дрібних та середніх господарств, сімейних ферм. Для порівняння – у значно більшій нашій аграрній країні їх близько 40 тисяч. До речі, фізична особа може придбати в Польщі земельний наділ, розмір якого не перевищує 300 гектарів. Я міг би продовжити аналогічний перелік щодо Чехії, Угорщини, Словаччини та багатьох інших країнах.
Ризики монополізації
Зовсім протилежне пропонують у нашій державі. По-перше, залишаються й надалі ризики купівлі української землі іноземцями. Хоч і не прямо, але опосередковано через банки. Той же міністр Мінекономрозвитку, торгівлі та сільського господарства недавно визнав, що всі банки будуть мати право кредитувати «під землю», незалежно від форми власності. Тобто, всі банки з іноземним капіталом можуть кредитувати землю, отримувати землю в заставу і потім мати можливість протягом двох років її продати. По-друге, на сьогодні 10 осіб країни контролюють близько 70 відсотків продуктивної землі. І якщо нині не зайнятися розвитком невеликих сільськогосподарських фермерських господарств, а відкрити ринок землі, то відбудеться чергова монополізація. Зовсім не гарантовано, що не повториться наш попередній варіант, коли 30 сімей скупили всі підприємства й утворили олігархічну систему господарювання в промисловості. Невже ми хочемо, щоб так як на ваучерах свого часу грубо «кинули» містян, тепер на землі точно так же «кинули» селян?
Земля – як територія України
Тому ми вважаємо, що цей закон не про ринок землі, а про розпродаж, про розбазарювання українських земель, внаслідок чого земля перейде в руки латифундистів, спекулянтів, у руки кого завгодно. А це реально, бо природа дала Україні третину світових запасів чорнозему – найбільш родючого ґрунту. Площа українських чорноземів дорівнює площі Великобританії. Такої землі немає в жодної країни світу, тому вона набуває суперцінності і вже давно світові «зайди» поглядають на неї, як на ласий шматок. Крім того, мова йде не про квартиру, яку сьогодні можу продати, як стверджують владні мужі, а завтра купити. Мова йде, і я хочу, щоб це всі усвідомили, про українську землю, не як лише нашу годувальницю, а й як територію нашої України. Є одна народна мудрість, яка твердить: «Не думай, що земля, на якій ти живеш, твоя власність: ти просто ненадовго позичив її у своїх дітей». Не маємо права, тим більше тимчасова влада, забувати про майбутні покоління.
Рішення через референдум
ВО «Батьківщина» вважає, що в Україні наразі немає умов для запровадження ринку землі. Для цього не пристосоване законодавче поле, не готова банківська система, відсутня стратегія подальшого розвитку села й агропромислового комплексу. Однак ми вважаємо, що ні нинішня влада, ні політичні партії не мають права вирішувати долю української землі, українського села. Це прерогатива нашого народу. А дізнатися про його волю можна лише через один механізм – український референдум. Тому й вимагаємо у Президента Володимира Зеленського спочатку провести його, а потім приймати закони. Але влада боїться цього, бо наперед знає відповідь. Як свідчать останні соціологічні опитування групи «Рейтинг», проти продажу землі – 73% людей, не продавати українську землю іноземцям – 81%, і це при тому, що 74% опитаних позитивно відповідали на питання, що запровадження ринку землі варто винести на всеукраїнський референдум.
Оксана Процюк, редактор відділу газети «Галичина», 14 лютого 2020 року.
