З початку широкомасштабного вторгнення рашистів на територію Київщини Олександр залишався в зоні ведення активних бойових дій на Вишгородщині.
Його батьки потрапили в окупацію, більше 20 днів жили без світла, газу, води та майже без їжі. Дякуючи Богу, їм вдалось евакуюватись на безпечну територію. Після повернення додому застали вщент зруйноване та розграбоване окупантами подвір’я будинку. Нелюди ще й залишили їм «сюрприз» у вигляді розтяжки, її вдалося вчасно виявити та знешкодити.
Під час активних бойових дій Олександр займався евакуацією жителів з окупованих територій та розвозив гуманітарну допомогу жителям, звільнених від загарбників територій.
«Одного разу під час евакуації жителів із села Червонеми, зайшли глибоко на окуповану територію та забрали багато дітей і жінок для евакуації. Під час перетину лінії зіткнення ми попали під артилерійський обстріл і понад 500 метрів разом жінками та дітьми повзли по землі на відкритій місцевості. Це були напевне найстрашніші сторінки мого життя», – так Олександр пригадує найстрашніші дні війни.
За самовіддану службу своєму району він отримав почесні грамоти від територіальних громад Вишгородщини та від районної військової адміністрації.
Нині Олександр займається пошуком гуманітарної допомоги. За останній час його фонд передав Димерській територіальній громаді сучасний автомобіль швидкої допомоги та сміттєвоз. Фонд передав позашляховики підрозділам Нацгвардії України для виконання бойових завдань.
Віримо в Україну!
