Якщо дуже довго кричати «Вовки!», то вовки можуть прийти – сучасна приказка.
У кожного політика є два шляхи діяльності:
-завойовувати авторитет і довіру громади конкретними справами, будуючи систему, яка дійсно ефективно працює, контролювати діяльність підлеглих та комунальних підприємств, не допускати крадіжок бюджетних коштів;
-можна підміняти реальну роботу популізмом, покривати зловживання своїх підлеглих, класти гроші громади собі в кишеню та згодом використовувати їх для фальсифікації виборів, підкупу виборців та формування громадської думки через куплені ЗМІ.
І для політиків другого типу найважливішим є пропаганда.
Основою комуністичної та нацистської пропаганди завжди було поділ людей на «чорних і білих» – своїх та чужих, створення образу ворога, із яким треба боротися і який винен у всіх проблемах людей. Але це лише основа: пропагандисти створюють у людей відчуття страху, небезпеки. Люди бояться за своє життя і життя своїх близьких і припиняють зважати на незручності. І, нарешті, створюється образ того, хто здатен захищати людей від зла.
Найголовніше у пропаганді: цинізм, багатократне повторення брехні, повна відсутність зв’язку із реальністю, перетворення світу навколо на поле бою своїх і чужих.
На жаль, Херсонський міський голова Володимир Миколаєнко потрапив вирішив використовувати всі методи, які так щедро залишив у спадок людство Геббельс. Для цього він став використовувати свою радницю Єкатерину Гандзюк, яка не приховує свого захоплення від пропагандистів нацизму.
Але команда міського голови не враховує однієї проблеми: якби вони «розважалися» своїми «проектами» у мирні часи – це була б просто брудна політична компанія. Але коли вони під час війни (а у нас, щоб там не казав Порошенко, іде справжня війна) в місті регулярно відбуваються провокації, які створюють у людей відчуття повної беззахисності та можливості нападу у будь-яку секунду – ось це вже злочин проти всієї держави.
Почалося все із легендарного «дзвінка Путіна».
Я нагадаю, що під час своєї першої виборчої компанії Володимир Миколаєнко заявив, що йому дзвонив Путін і вимагав від нього «здати Херсон». Але хоробрий Миколаєнко не піддався і навіть нахамив російському диктатору. І тут його пропагандисти відразу «вбили трьох зайців»: Миколаєнко із нікому не відомого активіста перетворюється на вагому фігуру міжнародного рівня, він показує своє сміливість у захисті людей від агресора і водночас каже людям «Ви бачите, агресор поруч. Якщо ви не за мене – завтра тут буде війна».
Звичайно, що «дзвінок Путіна» не міг пройти повз увагу спеціальних служб. Але розслідування, що почалося, закінчилося дуже швидко. Було з’ясовано, що Путін чомусь дзвонив Миколаєнку не з Кремля чи, хоча б, окупованого Криму – а прямо з міста Херсона, з дискового телефону, під’єднаного до найстарішої у місті АТС-22. Ця АТС – єдина у місті, яка на той момент була на здатна записувати інформацію про номер, з якого був здійснений виклик, бо створено її було ще в 1960-их роках і вона взагалі не містила комп’ютерного обладнання.
Але інформація про це вже нікого не цікавила – новина про двінок Путіна, сотні разів повторена у ЗМІ, зробила свою справу – люди повірили в патріота та сміливця Миколаєнко. Автором ідеї була вже тоді призначена радником Єкатерина Гандзюк. Найцікавіше, що в її діях складу злочину не було. Результатом виборів міського голови для Єкатерини став депутатський мандат, який вона набула зайнявши колишнє місце Миколаєнка.
Пройшло зовсім не багато часу і настала пора нових виборів – і нової пропаганди.
І знову був використаний образ ворога: лише Володимир Миколаєнко був здатен перемогти Володимира Сальдо, який тепер став «другом Путіна». Щоправда, відразу після виборів колишні вороги об’єдналися – Миколаєнко утворив у міській раді коаліцію із Опозиційним блоком та Нашим Краєм (який очолив той самий Володимир Сальдо). Чомусь у міській раді Володимир Сальдо став не ворогом, а партнером та видатним господарником.
А далі боротьба продовжується: Миколаєнко починає блокувати проведення сесій з незручних для нього питань через фальшиві повідомлення про мінування, через запрошення в засідання людей, з яким він продовжує боротися. Миколаєнко постійно заявляє: в Херсоні є проросійські сили, які борються із ним особисто. Не думаючи, при цьому, що грає цьому на руку самому ж Путіну – бо створює на міжнародному рівні розуміння про те, що в Херсоні є значні проросійські сили, сили, які настільки потужні, що можуть боротися із мером міста.
І ось тепер виникла ситуація: під загрозою реальної втрати влади Миколаєнко переходить до прямих дій. «Батьківщина» відкликає депутата, висунутого «Батьківщиною». Але, чомусь, заважати цьому приїжджають директори комунальних підприємств та працівники виконавчого комітету міської ради. Які, до речі, почали кричати, що, нібито, починають створювати ХНР. А згодом відео, зняте найближчим соратником Гандзюк з’являється в ефірі російських каналів як коментар до сюжету про «нестабільність в Україні».
В ситуації, коли ключові підлеглі Миколаєнко – заступник міського голови та керівник департаменту затримуються за отримання хабаря, коли суди відміняють розпорядження Миколаєнка кожного місяця, коли медичні працівники готові до загальноміського страйку через те, що міський голова бажає провести скорочення лікарів, медичних сестер та санітарів, міський голова не виходить до людей – він доручає своїм соратникам продовжувати розробку образу «борця із Путіним».
Миколаєнко кричить про те, що його намагаються усунути з посади російські сили – вони лише розпалюють у суспільстві тривогу та не спокій. І тут виникає ситуація: Гандзюк, яка співпрацює із представниками проросійських сил, створює у Херсоні ситуацію делегітимізації влади. Чи потрібна влада їй? Чи хвилює її статус міського голови? Навряд – вона не одноразово казала, що влада її не хвилює. Чим заробляє Єкатерина Гандзюк також невідомо. Але вся її діяльність зараз крутиться навколо одного питання: роздмухування у місті Херсоні паніки. Створення образу ворога.
Херсонці – мудрі люди. Тут завжди підтримували Україну. Ще в березні 2014 року кількох платних провокаторів, які хотіли ходити з «триколором» гнали «поганою мітлою». Але зусиллями місцевих «геббельсів» це питання піднімається. І якийсь одинокий русофіл, почитавши в пресі про те, що російські сили у нас тут є і вони навіть «роблять теракти у мера» візьме і почне, розуміючи, що він не один, реально працювати на ворога. І тут вже буде не до жартів.
Юрій Одарченко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 23 січня 2017р.
