Ігор Луценко: Опудала нашої державності

В історичному музеї нашої державності, поруч з іншими артефактами, мусять стояти дві фігури. Перша – це Віктор Федорович Янукович, друга – Ігор Іванович Гіркін.

Сон українського народу потривожили саме вони, змусили прокинутися і зробити історію, безпрецедентно славну в масштабах Європи ХХ-го століття.

З Януковичем, загалом, ясно. Мене завжди буде надихати та наполегливість, з якою донецький дрібний бандит ішов до свого успіху. Падаючи, але щоразу встаючи з подвійною силою, з міцно стуленими бабусячими губами. Будити українців – невдячна справа, але рихле яниківське тіло несло сильний заряд, і врешті, результату було досягнуто.

Не буду сильно вдаватися у подробиці, оскільки налиті люттю очі четвертого українського президента ще свіжі у наших споминах, і кожен може додати у цей текст щось своє.

А от Ігор Іванович Стрєлков, як його шанобливо називають у російській патріотичній спільноточці – по суті, людина, котра крутанула руль української історії, сама не зрозумівши, що у неї вийшло.

А вийшло таке. Після 2014 року у нас мав наступити 2005 рік, рік контрреволюції, зради і т.п. Його б не зупинила ніяка Небесна сотня як факт. Не зупинив би і Крим – бо нічого гіршого з точки державотворення, аніж утрата Криму тим способом, як вона відбулася, годі було б придумувати. Сам факт такої втрати і нинішньої боязні примусити Росію хоч якось (юридично, наприклад) заплатити за скоєне, мусив би деморалізувати українців назавжди.

Але тут посланцем небес виник Гіркін, захоплення «поребрика» у центір Слов’янська, жорстокий косплей у радянсько-царську армію із застосуванням Нони та ПЗРК. Гібридна війна, випещена у російських штабах, перестала бути гібридною. З мізків вона перемістилася у поля і ліси, у низькоповерхову забудову Луганщини та Донеччини. Заснути нам не дали.

Гіркін гучно заявив: я тут, по-перше, ПРИБУВ З РОСІЇ, по-друге, я тут НОВОРОСІЮ роблю. Чим перекреслив усі гібридні задуми, котрі полягали все представити як бунт народу проти бандерівців, з подальшим порятунком Росією на прохання місцевих органів влади. Завойовник прийшов і відверто представився – добридень, і тут вас визволяти зараз буду. Руки в нього так чесалися убивати, що убивати він почав ще до того, як було створено картину страшних злочинів хунти проти «русскоязичія». Так вже хотілося йому негайно створити світ великої війни.

З офіційними росіянами наша влада побоялася воювати. Так було в Криму, так було під час обстрілів з російської території наших військ. Ймовірно, якщо б не почалася справжня війна, російські війська побоялися чіпати навіть тоді, коли б вони зайшли захистити чергову народну республіку у Донецьку чи Луганську – вдалися б до переговорів, зверталися до міжнародної спільноти по допомогу тощо.

Але Стрєлков та йому подібні запустили механізм війни, коли страх притупляється, «лиш би дотянуться, а на смерть начхать». До того моменту, коли трапився Іловайськ і у бій першої лінії кинули російські батальйони, ніхто з командирів нижчої та середньої ланки ані здивувався появі «братів», ані вагалися стріляти по них з усіх калібрів.

Єдиним, хто виявився не готовий до цього вторгнення – Генштаб.

Вихід на повномасштабну і велику за сучасноєвропейськими мірками війну з Росією і стало черговим, незворотнім кроком в усвідомленні Україною себе. До того моменту Україна була нездатна давати Росії відсіч, внаслідок цілеспрямованої діяльності усіляких «Інтерів» і «Комсомольских правд», «Сбєрбанків», проросійських партій тощо. Усю цю кропітку роботу взяв і перекреслив чемпіон корисного ідіотизму Гіркін.

Так, дорога, кривава ціна державотворення, страшна вартість пробудження, будять нас великим болем.

Але подивіться на історію – часто нації платили якусь іншу ціну? Загадайте, чи велика це ціна на тлі історичних жертв наших?

Зі святом!

P.S. Кажучи про музей державотворення, може здатися, що я пропоную поставити туди СПРАВЖНІ опудала Януковича та Гіркіна. Як ви могли таке подумати!

Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 24 серпня 2016 року.

Календар новин

Останні новини

Фото дня

Відео дня

Пряма мова