Учора ми офіційно почули те, що знали завжди. І що робити далі?
Ми знали, що малазійський Боінг збили з підконтрольної терористам території, і що терористам «Бук» надала Росія. Що батальйон «ополчєнцев» «Восток» охороняв пускову установку під час її страшної місії. Що керували усім цим трагічним дійством співробітники російських спецслужб.
Це все озвучили європейці.
Питання у тому, яка буде реакція українців?
Врешті-решт, які будуть наші дії на дипломатичному фронті?
Чи будуть і надалі наші дипломатичні відносини з державою-терористом де-юре на найвищому дипломатичному рівні, що є ознакою взаємної приязності у стосунках між двома країнами?
Чи буде і далі діяти у повному обсязі, за нашої згоди, договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією? Чи буде й далі там залишатися абзац, у відповідності з яким ми з терористичною країною маємо «відносини на взаємній повазі та довірі, стратегічному партнерстві та співробітництві»?
Чи не є це блюзнірством стосовно усіх, кого вбила Росія на Сході України?
Врешті, нехай нам наша влада ще раз пояснить, з ким ведуть офіційні переговори її офіційні представники у Мінську – з тими самими убивцями і терористами, що збили Боїнг?
За словами президента Порошенка, «альтернативи Мінську немає»! Тоді перед ким представники України взяли зобов’язання надати особливий статус окремим районам Донеччини та Луганщини – перед тими самими убивцями Боїнга, терористами, котрі контролюють ці райони? Чи перед державою, спонсором терористів?
Це, у відповідності до Мінських угод, саме цим злочинцям, які збили малазійський лайнер, ми маємо виплачувати гарантований пай з державного нашого бюджету, їх надалі називати «місцевою владою, судами та правоохоронними органами»?
А не вбивцями і терористами, якими вони є.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 29 вересня 2016-го.
